Господарський процесуальний кодекс України
(Назва у редакцiї Закону
України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 30 червня 1993 року N 3345-XII, ВВР, 1993, N 33, ст. 347,
вiд 2 березня 1995 року N 82/95-ВР, ВВР, 1995, N 14, ст. 90,
вiд 20 лютого 1996 року N 54/96-ВР, ВВР, 1996, N 9, ст. 44,
вiд 13 травня 1997 року N 251/97-ВР, ОВУ, 1997, число 22, с. 3,
вiд 30 червня 1999 року N 784-XIV, ОВУ, 1999, N 33, ст. 1699,
вiд 20 квiтня 2000 року N 1664-III, ОВУ, 2000, N 20, ст. 809,
вiд 19 жовтня 2000 року N 2056-III, ОВУ, 2000, N 46, ст. 1975,
вiд 21 грудня 2000 року N 2181-III, ОВУ, 2001, N 7, ст. 259,
вiд 18 сiчня 2001 року N 2249-III, ОВУ, 2001, N 8, ст. 313,
вiд 17 травня 2001 року N 2413-III, ОВУ, 2001, N 24, ст. 1060,
вiд 21 червня 2001 року N 2539-III, ОВУ, 2001 р., N 25, ст. 1148
(З 28 червня 2002 року цей Кодекс буде
доповнено статтею 811 згiдно iз Законом
України вiд 21 червня 2001 року N 2539-
III)
(У текстi Кодексу слова "арбiтражний",
"доарбiтражний" i "арбiтражний процес" у
всiх вiдмiнках замiнено вiдповiдно словами
"господарський", "досудовий" i "судовий
процес" у вiдповiдних вiдмiнках згiдно iз
Законом України вiд 21 червня 2001 року N
2539-III)
Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до господарського суду
Пiдприємства, установи, органiзацiї, iншi юридичнi особи (у тому числi
iноземнi), громадяни, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без
створення юридичної особи i в установленому порядку набули статусу
суб'єкта пiдприємницької дiяльностi (далi - пiдприємства та
органiзацiї), мають право звертатися до господарського суду згiдно з
встановленою пiдвiдомчiстю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право також звертатися державнi та iншi
органи, громадяни, що не є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi.
Угода про вiдмову вiд права на звернення до господарського суду є
недiйсною.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 2. Порушення справ у господарському судi
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
пiдприємств та органiзацiй, якi звертаються до господарського суду за
захистом своїх прав та охоронюваних законом iнтересiв;
державних та iнших органiв, якi звертаються до господарського суду у
випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорiв та їх заступникiв, якi звертаються до господарського суду в
iнтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в iнтересах
держави в межах повноважень, що передбаченi Конституцiєю та законами
України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в iнтересах держави,
в позовнiй заявi самостiйно визначає, в чому полягає порушення
iнтересiв держави, та обгрунтовує необхiднiсть їх захисту, а також
вказує орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у
спiрних вiдносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою
будь-кого з кредиторiв, боржника.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 30.06.99 р. N 784-XIV,
вiд 18.01.2001 р. N 2249-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
(Згiдно з Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 08.04.99 р.
N 3-рп/99 дано офiцiйне тлумачення статтi 2 Кодексу)
Стаття 3. Мова судочинства
Мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Про мови в
Українськiй РСР".
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирiшеннi
господарських спорiв
Господарський суд вирiшує господарськi спори на пiдставi Конституцiї
України, Закону України "Про господарськi суди", цього Кодексу, iнших
законодавчих актiв України, мiжнародних договорiв, згода на
обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.
Господарський суд не застосовує акти державних та iнших органiв, якщо
цi акти не вiдповiдають законодавству України.
Якщо в мiжнародних договорах України, згода на обов'язковiсть яких
надана Верховною Радою України, встановленi iншi правила, нiж тi, що
передбаченi законодавством України, то застосовуються правила
мiжнародного договору.
Господарський суд у випадках, передбачених законом або мiжнародним
договором, застосовує норми права iнших держав.
У разi вiдсутностi законодавства, що регулює спiрнi вiдносини за
участю iноземного суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, господарський
суд може застосовувати мiжнароднi торговi звичаї.
Забороняється вiдмова у розглядi справи з мотивiв неповноти,
неясностi, суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулює
спiрнi вiдносини.
(У редакцiї Закону України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 41. Форми судового процесу
Господарськi суди вирiшують господарськi спори у порядку позовного
провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарськi суди розглядають справи про банкрутство у порядку
провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi
боржника або визнання його банкрутом".
(Доповнено статтею 41 згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом
України вiд 30.06.99 р. N 784-XIV)
Стаття 42. Рiвнiсть перед законом i судом
Правосуддя у господарських судах здiйснюється на засадах рiвностi всiх
учасникiв судового процесу перед законом i судом.
(Доповнено статтею 42 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 43. Змагальнiсть
Судочинство у господарських судах здiйснюється на засадах
змагальностi.
Сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi, обгрунтовують свої
вимоги i заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та iншим особам, якi беруть участь
у справi, необхiднi умови для встановлення фактичних обставин справи i
правильного застосування законодавства.
(Доповнено статтею 43 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 44. Гласнiсть розгляду справ
Розгляд справ у господарських судах вiдкритий, за винятком випадкiв,
коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерцiйної або
банкiвської таємницi, або коли сторони чи одна з сторiн обгрунтовано
вимагають конфiденцiйного розгляду справи i подають вiдповiдне
клопотання до початку розгляду справи по сутi.
Про розгляд справи у закритому засiданнi або про вiдхилення клопотання
з цього приводу виноситься ухвала.
Судовий процес фiксується технiчними засобами та вiдображається у
протоколi судового засiдання у порядку, встановленому цим Кодексом.
(Доповнено статтею 44 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 45. Судовi рiшення
Господарськi суди здiйснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових
до виконання на усiй територiї України рiшень, ухвал, постанов.
Рiшення i постанови господарських судiв приймаються iменем України.
Невиконання вимог рiшень, ухвал, постанов господарських судiв тягне
вiдповiдальнiсть, встановлену цим Кодексом та iншими законами України.
Усi судовi рiшення викладаються у письмовiй формi.
(Доповнено статтею 45 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 46. Склад господарського суду
Справи у мiсцевих господарських судах розглядаються суддею
ndmnnqnanbn. Будь-яку справу, що вiдноситься до пiдсудностi цього
суду, залежно вiд категорiї i складностi справи, може бути розглянуто
колегiально у складi трьох суддiв.
Перегляд в апеляцiйному порядку рiшень мiсцевих господарських судiв
здiйснюється апеляцiйними господарськими судами колегiєю суддiв у
складi трьох суддiв.
Перегляд у касацiйному порядку рiшень мiсцевих i апеляцiйних
господарських судiв здiйснюється Вищим господарським судом України
колегiєю суддiв у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.
(Доповнено статтею 46 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 47. Порядок прийняття судових рiшень i вирiшення питань щодо
розгляду справи
Судове рiшення приймається суддею за результатами обговорення усiх
обставин справи, а якщо спiр вирiшується колегiально - бiльшiстю
голосiв суддiв. У такому ж порядку вирiшуються питання, що виникають у
процесi розгляду справи.
Жодний iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування. Головуючий
суддя голосує останнiм.
Суддя, не згодний з рiшенням бiльшостi складу колегiї суддiв,
зобов'язаний пiдписати процесуальний документ i має право викласти
письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не
оголошується.
Пiдготовку проектiв судових рiшень здiйснює головуючий колегiї суддiв
або за його дорученням - будь-який суддя цiєї колегiї.
(Доповнено статтею 47 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл II
ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРIВ
Стаття 5. Основнi положення досудового врегулювання господарського
спору
Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського
спору у випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленiстю
мiж собою, якщо це обумовлено договором.
Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання
послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленнi,
можуть бути переданi на вирiшення господарського суду за умови
додержання сторонами встановленого для даної категорiї спорiв порядку
їх досудового врегулювання.
Порядок досудового врегулювання спорiв визначається цим Кодексом, якщо
iнший порядок не встановлено дiючим на територiї України
законодавством, яке регулює конкретний вид господарських вiдносин.
Справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати,
Антимонопольного комiтету України та його територiальних вiддiлень
onpsxs~r|q господарським судом незалежно вiд вжиття сторонами заходiв
досудового врегулювання спорiв.
Порядок досудового врегулювання господарських спорiв не поширюється на
спори про визнання договорiв недiйсними, спори про визнання недiйсними
актiв державних та iнших органiв, пiдприємств та органiзацiй, якi не
вiдповiдають законодавству i порушують права та охоронюванi законом
iнтереси пiдприємств та органiзацiй (далi - акти), спори про стягнення
заборгованостi за опротестованими векселями, спори про стягнення
штрафiв Нацiональним банком України з банкiв та iнших фiнансово-
кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на
заставлене майно.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 02.03.95 р. N 82/95-ВР,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 20.04.2000 р. N 1664-III,
вiд 18.01.2001 р. N 2249-III,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензiї
Пiдприємства та органiзацiї, що порушили майновi права i законнi
iнтереси iнших пiдприємств та органiзацiй, зобов'язанi поновити їх, не
чекаючи пред'явлення претензiї.
Пiдприємства та органiзацiї, чиї права i законнi iнтереси порушено, з
метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та
iнтересiв звертаються до нього з письмовою претензiєю.
У претензiї зазначаються:
а) повне найменування i поштовi реквiзити заявника претензiї та
пiдприємства, органiзацiї, яким претензiя пред'являється; дата
пред'явлення i номер претензiї;
б) обставини, на пiдставi яких пред'явлено претензiю; докази, що
пiдтверджують цi обставини; посилання на вiдповiднi нормативнi акти;
в) вимоги заявника;
г) сума претензiї та її розрахунок, якщо претензiя пiдлягає грошовiй
оцiнцi; платiжнi реквiзити заявника претензiї;
д) перелiк документiв, що додаються до претензiї, а також iнших
доказiв.
Документи, що пiдтверджують вимоги заявника, додаються в оригiналах чи
належним чином засвiдчених копiях. Документи, якi є у другої сторони,
можуть не додаватись до претензiї iз зазначенням про це у претензiї.
Претензiя пiдписується повноважною особою пiдприємства, органiзацiї
або їх представником та надсилається адресатовi рекомендованим або
цiнним листом чи вручається пiд розписку.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 7. Порядок i строки розгляду претензiї
Претензiя пiдлягає розгляду в мiсячний строк, який обчислюється з дня
одержання претензiї.
В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторiн правилами або
договором передбачено право перепровiрки забракованої продукцiї
(товарiв) пiдприємством-виготовлювачем, претензiї, пов'язанi з якiстю
та комплектнiстю продукцiї (товарiв), розглядаються протягом двох
мiсяцiв.
Якщо до претензiї не додано всi документи, необхiднi для її розгляду,
вони витребуються у заявника iз зазначенням строку їх подання, який не
може бути менше п'яти днiв, не враховуючи часу поштового обiгу. При
цьому перебiг строку розгляду претензiї зупиняється до одержання
витребуваних документiв чи закiнчення строку їх подання. Якщо
витребуванi документи у встановлений строк не надiйшли, претензiя
розглядається за наявними документами.
При розглядi претензiї пiдприємства та органiзацiї в разi необхiдностi
повиннi звiрити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити
iншi дiї для забезпечення досудового врегулювання спору.
Пiдприємства та органiзацiї, що одержали претензiю, зобов'язанi
задовольнити обгрунтованi вимоги заявника.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 8. Повiдомлення заявника про результати розгляду претензiї
Про результати розгляду претензiї заявник повiдомляється у письмовiй
формi.
У вiдповiдi на претензiю зазначаються:
а) повне найменування i поштовi реквiзити пiдприємства, органiзацiї,
що дають вiдповiдь, та пiдприємства чи органiзацiї, яким надсилається
вiдповiдь; дата i номер вiдповiдi; дата i номер претензiї, на яку
дається вiдповiдь;
б) коли претензiю визнано повнiстю або частково, - визнана сума, номер
i дата платiжного доручення на перерахування цiєї суми чи строк та
засiб задоволення претензiї, якщо вона не пiдлягає грошовiй оцiнцi;
в) коли претензiю вiдхилено повнiстю або частково, - мотиви вiдхилення
з посиланням на вiдповiднi нормативнi акти i документи, що
обгрунтовують вiдхилення претензiї;
г) перелiк доданих до вiдповiдi документiв та iнших доказiв.
Коли претензiю вiдхилено повнiстю або частково, заявниковi повинно
бути повернуто оригiнали документiв, одержаних з претензiєю, а також
надiслано документи, що обгрунтовують вiдхилення претензiї, якщо їх
немає у заявника претензiї.
Вiдповiдь на претензiю пiдписується повноважною особою пiдприємства,
органiзацiї або їх представником та надсилається рекомендованим або
цiнним листом чи вручається пiд розписку.
Якщо у вiдповiдi про визнання претензiї не повiдомляється про
перерахування визнаної суми, заявник претензiї по закiнченнi 20 днiв
o3qk одержання вiдповiдi має право пред'явити до банку розпорядження
про списання у безспiрному порядку визнаної боржником суми. До
розпорядження додається вiдповiдь боржника, а якщо в нiй не зазначено
розмiр визнаної суми, то до розпорядження додається також копiя
претензiї.
Установи банку зобов'язанi приймати розпорядження про безспiрне
списання коштiв i в тих випадках, коли боржник, визнавши претензiю,
просить з рiзних причин не стягувати з нього визнану суму.
За необгрунтоване списання у безспiрному порядку претензiйної суми
винна сторона сплачує другiй сторонi штраф у розмiрi 10 процентiв вiд
списаної суми.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 9. Вiдповiдальнiсть за порушення строкiв розгляду претензiї
В разi порушення строкiв розгляду претензiї, встановлених статтею 7
цього Кодексу, чи залишення її без вiдповiдi господарський суд при
вирiшеннi господарського спору має право стягти в доход державного
бюджету з пiдприємства, органiзацiї, що припустилися такого порушення,
штраф у розмiрi 2 процентiв вiд суми претензiї, але не менш як 5
розмiрiв неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян i не бiльш як
100 розмiрiв неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 20.02.96 р. N 54/96-ВР)
Стаття 10. Досудове врегулювання розбiжностей, що виникають пiд час
укладення певної категорiї господарських договорiв
Спори, що виникають при укладеннi господарських договорiв, можуть бути
поданi на вирiшення господарського суду.
(У редакцiї Закону України
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Стаття 11. Досудове врегулювання спорiв, що виникають у разi змiни та
розiрвання певної категорiї господарських договорiв
Пiдприємство чи органiзацiя, якi вважають за необхiдне змiнити чи
розiрвати договiр, зазначений у частинi другiй статтi 5 цього Кодексу,
надсилають пропозицiї про це другiй сторонi за договором.
Пiдприємство, органiзацiя, якi одержали пропозицiю про змiну чи
розiрвання договору, повиннi вiдповiсти на неї не пiзнiше 20 днiв
пiсля одержання пропозицiї. Якщо пiдприємства i органiзацiї не досягли
згоди щодо змiни чи розiрвання договору, а також у разi неодержання
вiдповiдi в установлений строк з урахуванням поштового обiгу,
заiнтересована сторона має право передати спiр на вирiшення
господарського суду.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Роздiл III
ПIДВIДОМЧIСТЬ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ. ПIДСУДНIСТЬ СПРАВ
(Назва роздiлу в редакцiї Закону
України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 12. Справи, пiдвiдомчi господарським судам
Господарським судам пiдвiдомчi:
1) справи у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi i
виконаннi господарських договорiв та з iнших пiдстав, а також у спорах
про визнання недiйсними актiв з пiдстав, зазначених у законодавствi,
крiм:
спорiв, що виникають при погодженнi стандартiв та технiчних умов;
спорiв про встановлення цiн на продукцiю (товари), а також тарифiв на
послуги (виконання робiт), якщо цi цiни i тарифи вiдповiдно до
законодавства не можуть бути встановленi за угодою сторiн;
iнших спорiв, вирiшення яких вiдповiдно до законiв України,
мiждержавних договорiв та угод вiднесено до вiдання iнших органiв;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органiв Антимонопольного комiтету України,
Рахункової палати з питань, вiднесених законодавчими актами до їх
компетенцiї.
Пiдвiдомчий господарським судам спiр може бути передано сторонами на
вирiшення третейського суду (арбiтражу), крiм спорiв про визнання
недiйсними актiв, а також спорiв, що виникають при укладаннi, змiнi,
розiрваннi та виконаннi господарських договорiв, пов'язаних iз
задоволенням державних потреб.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 02.03.95 р. N 82/95-ВР,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 18.01.2001 р. N 2249-III)
Стаття 13. Справи, пiдсуднi мiсцевим господарським судам
Мiсцевi господарськi суди розглядають у першiй iнстанцiї усi справи,
пiдвiдомчi господарським судам.
(У редакцiї законiв України
вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 14. Виключена.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 18.01.2001 р. N 2249-III;
виключена згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 15. Територiальна пiдсуднiсть справ господарському суду
Справи у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та розiрваннi
господарських договорiв, справи у спорах про визнання договорiв
недiйсними розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням
сторони, зобов'язаної за договором здiйснити на користь другої сторони
певнi дiї, такi як: передати майно, виконати роботу, надати послуги,
сплатити грошi тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконаннi господарських договорiв та
з iнших пiдстав, а також справи про визнання недiйсними актiв
розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача.
Справи у спорах за участю кiлькох вiдповiдачiв розглядаються
господарським судом за мiсцезнаходженням одного з вiдповiдачiв за
вибором позивача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею вiдособлений
пiдроздiл, територiальна пiдсуднiсть спору визначається з урахуванням
частин першої - третьої цiєї статтi залежно вiд мiсцезнаходження
вiдособленого пiдроздiлу.
Мiсце розгляду справи з господарського спору, в якому однiєю з сторiн
є апеляцiйний господарський суд, господарський суд Автономної
Республiки Крим, господарський суд областi, мiст Києва та Севастополя,
визначає Вищий господарський суд.
Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за
мiсцезнаходженням боржника.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 16. Виключна пiдсуднiсть справ
Вiднесенi до пiдсудностi господарського суду справи у спорах, що
виникають з договору перевезення, в яких одним з вiдповiдачiв є орган
транспорту, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням
цього органу.
Справи у спорах про право власностi на майно або про витребування
майна з чужого незаконного володiння чи про усунення перешкод у
користуваннi майном розглядаються господарським судом за
мiсцезнаходженням майна.
Справи у спорах, у яких вiдповiдачем є вищий чи центральний орган
виконавчої влади, Нацiональний банк України, Рахункова палата,
Верховна Рада Автономної Республiки Крим або Рада мiнiстрiв Автономної
Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi ради або
обласнi, Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, а
також справи, матерiали яких мiстять державну таємницю, розглядаються
господарським судом мiста Києва.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до iншого
господарського суду
Якщо справа не пiдсудна даному господарському суду, матерiали справи
надсилаються господарським судом за встановленою пiдсуднiстю не
пiзнiше п'яти днiв з дня надходження позовної заяви або винесення
ухвали про передачу справи.
Ухвалу про передачу справи за пiдсуднiстю може бути оскаржено.
Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з
додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута по сутi i
в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною
iншому господарському суду.
Якщо пiсля вiдводу суддiв неможливо розглянути справу в господарському
судi, до пiдсудностi якого вiдноситься справа, то Голова Вищого
господарського суду України або його заступник мають право витребувати
будь-яку справу, що є у провадженнi мiсцевого господарського суду, i
передати її на розгляд до iншого мiсцевого господарського суду.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
у редакцiї Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл IV
УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасникiв судового процесу
До складу учасникiв судового процесу входять: сторони, третi особи,
прокурор, iншi особи, якi беруть участь у процесi у випадках,
передбачених цим Кодексом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 19. Суддя
Суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальний статус
суддi визначається Законом України "Про господарськi суди" та цим
Кодексом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 20. Вiдвiд суддi
Суддя не може брати участi в розглядi справи i пiдлягає вiдводу
(самовiдводу), якщо вiн є родичем осiб, якi беруть участь в судовому
процесi, або буде встановлено iншi обставини, що викликають сумнiв у
його неупередженостi. Суддя, який брав участь в розглядi справи, не
може брати участi в новому розглядi справи у разi скасування рiшення,
ухвали, прийнятої за його участю.
При наявностi зазначених пiдстав суддя повинен заявити самовiдвiд.
З цих же пiдстав вiдвiд суддi можуть заявити сторони та прокурор, який
бере участь в судовому процесi.
Вiдвiд повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовiй формi до
початку вирiшення спору. Заявляти вiдвiд пiсля цього можна лише у
разi, якщо про пiдставу вiдводу сторона чи прокурор дiзналися пiсля
початку розгляду справи по сутi.
Питання про вiдвiд суддi вирiшується головою господарського суду або
заступником голови господарського суду, а про вiдвiд заступника голови
- головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в
триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського
суду прийняв справу до свого провадження, питання про його вiдвiд
вирiшується президiєю Вищого господарського суду України в триденний
строк з дня надходження заяви про вiдвiд.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 21. Сторони в судовому процесi
Сторонами в судовому процесi - позивачами i вiдповiдачами - можуть
бути пiдприємства та органiзацiї, зазначенi у статтi 1 цього Кодексу.
Позивачами є пiдприємства та органiзацiї, що подали позов або в
iнтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного
права або охоронюваного законом iнтересу.
Вiдповiдачами є пiдприємства та органiзацiї, яким пред'явлено позовну
вимогу.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 22. Права та обов'язки сторiн
Сторони користуються рiвними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з них
витяги, знiмати копiї, брати участь в господарських засiданнях,
подавати докази, брати участь у дослiдженнi доказiв, заявляти
клопотання, давати уснi та письмовi пояснення господарському суду,
наводити свої доводи i мiркування з усiх питань, що виникають у ходi
судового процесу, заперечувати проти клопотань i доводiв iнших
учасникiв судового процесу, оскаржувати судовi рiшення господарського
суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися
iншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язанi добросовiсно користуватися належними їм
процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних
законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного,
повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.
Позивач вправi до прийняття рiшення по справi змiнити пiдставу або
предмет позову, збiльшити розмiр позовних вимог за умови дотримання
встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,
передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цiй частинi, вiдмовитись вiд
позову або зменшити розмiр позовних вимог.
Вiдповiдач має право визнати позов повнiстю або частково.
Господарський суд не приймає вiдмови вiд позову, зменшення розмiру
позовних вимог, визнання позову вiдповiдачем, якщо цi дiї суперечать
законодавству або порушують чиї-небудь права i охоронюванi законом
iнтереси.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 23. Участь у справi кiлькох позивачiв та вiдповiдачiв
Позов може бути подано кiлькома позивачами чи до кiлькох вiдповiдачiв.
Кожний з позивачiв або вiдповiдачiв щодо iншої сторони виступає в
судовому процесi самостiйно.
Стаття 24. Залучення до участi у справi iншого вiдповiдача. Замiна
неналежного вiдповiдача
Господарський суд за наявнiстю достатнiх пiдстав має право до
прийняття рiшення залучити за клопотанням сторони або за своєю
iнiцiативою до участi у справi iншого вiдповiдача.
Клопотання про залучення до участi в справi iншого вiдповiдача може
бути задоволено за умови вжиття щодо нього заходiв досудового
врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.
Залучення до участi у справi вiдповiдача з iнiцiативи господарського
суду може здiйснюватися незалежно вiд додержання порядку досудового
врегулювання спору.
Господарський суд, встановивши до прийняття рiшення, що позов подано
не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, може за згодою
позивача, не припиняючи провадження у справi, допустити замiну
первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем.
Про залучення iншого вiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача
виноситься ухвала, i розгляд справи починається заново.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
В разi вибуття однiєї з сторiн у спiрному або встановленому рiшенням
господарського суду правовiдношеннi внаслiдок реорганiзацiї
пiдприємства чи органiзацiї господарський суд здiйснює замiну цiєї
сторони її правонаступником, вказуючи про це в рiшеннi або ухвалi. Усi
дiї, вчиненi в процесi до вступу правонаступника, є обов'язковими для
нього в такiй же мiрi, в якiй вони були б обов'язковими для особи, яку
вiн замiнив.
Правонаступництво можливе на будь-якiй стадiї судового процесу.
Стаття 26. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет
спору
Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спору, можуть
вступити у справу до прийняття рiшення господарським судом, подавши
ongnb до однiєї або двох сторiн за умови вжиття заходiв досудового
врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу
господарський суд виносить ухвалу.
Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спору,
користуються усiма правами i несуть усi обов'язки позивача.
(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Стаття 27. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору,
можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до
прийняття рiшення господарським судом, якщо рiшення з господарського
спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однiєї з сторiн. Їх
може бути залучено до участi у справi також за клопотанням сторiн,
прокурора або iнiцiативи господарського суду.
У заявах про залучення третiх осiб i у заявах третiх осiб про вступ у
справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких
пiдставах третiх осiб належить залучити або допустити до участi у
справi.
Питання про допущення або залучення третiх осiб до участi у справi
вирiшується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог, користуються
процесуальними правами i несуть процесуальнi обов'язки сторiн, крiм
права на змiну пiдстави i предмета позову, збiльшення чи зменшення
розмiру позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову або визнання
позову.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Стаття 28. Представники сторiн i третiх осiб
Справи юридичних осiб в господарському судi ведуть їх органи, що дiють
у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими
документами, через свого представника.
Керiвники пiдприємств та органiзацiй, iншi особи, повноваження яких
визначенi законодавством або установчими документами, подають
господарському суду документи, що посвiдчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осiб можуть бути також iншi особи,
повноваження яких пiдтверджуються довiренiстю вiд iменi пiдприємства,
органiзацiї. Довiренiсть видається за пiдписом керiвника або iншої
уповноваженої ним особи та посвiдчується печаткою пiдприємства,
органiзацiї.
Повноваження сторони або третьої особи вiд iменi юридичної особи може
здiйснювати її вiдособлений пiдроздiл, якщо таке право йому надано
установчими або iншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському судi особисто або
wepeg представникiв, повноваження яких пiдтверджуються нотарiально
посвiдченою довiренiстю.
(У редакцiї Закону України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 29. Участь прокурора у розглядi справ
Прокурор може вступити у справу на будь-якiй стадiї розгляду справи
для представництва iнтересiв громадянина або держави, подати
апеляцiйне, касацiйне подання, а також подання про перегляд рiшення за
нововиявленими обставинами. З цiєю метою прокурор може звернутися до
господарського суду з позовом в iнтересах держави або громадянина.
У разi прийняття господарським судом позовної заяви, поданої
прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого
здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений
орган набуває статусу позивача.
Про свою участь у вже порушенiй справi прокурор повiдомляє
господарський суд письмово, а в судовому засiданнi - також i усно.
Прокурор, що подав позовну заяву, несе обов'язки i користується
правами позивача, крiм права на укладення мирової угоди.
Вiдмова прокурора вiд поданого ним позову не позбавляє позивача права
вимагати вирiшення спору по сутi.
Вiдмова позивача вiд позову, поданого прокурором в iнтересах держави,
не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов i вимагати вирiшення
спору по сутi.
(У редакцiї законiв України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 30. Участь у процесi посадових осiб та iнших працiвникiв
пiдприємств, установ, органiзацiй, державних та iнших органiв
В судовому процесi можуть брати участь посадовi особи та iншi
працiвники пiдприємств, установ, органiзацiй, державних та iнших
органiв, коли їх викликано для дачi пояснень з питань, що виникають
пiд час розгляду справи. Цi особи мають право знайомитися з
матерiалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в
оглядi та дослiдженнi доказiв.
Зазначенi особи зобов'язанi з'явитись до господарського суду на його
виклик, сповiстити про знанi їм вiдомостi та обставини у справi,
подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовiй формi.
Стаття 31. Участь в судовому процесi судового експерта
В судовому процесi може брати участь судовий експерт.
Права, обов'язки та вiдповiдальнiсть судового експерта визначаються
цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу".
Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись
на його виклик i дати мотивований висновок щодо поставлених йому
питань. Висновок робиться у письмовiй формi.
Судовий експерт, оскiльки це необхiдно для дачi висновку, має право
знайомитися з матерiалами справи, брати участь в оглядi та дослiдженнi
доказiв, просити господарський суд про надання йому додаткових
матерiалiв.
Судовий експерт має право вiдмовитись вiд дачi висновку, якщо наданих
йому матерiалiв недостатньо або якщо вiн не має необхiдних знань для
виконання покладеного на нього обов'язку.
Сторони i прокурор, який бере участь в судовому процесi, мають право
заявити вiдвiд судовому експерту, якщо вiн особисто, прямо чи побiчно
заiнтересований в результатi розгляду справи, якщо вiн є родичем осiб,
якi беруть участь в судовому процесi, а також з мотивiв його
некомпетентностi.
Вiдвiд повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовiй формi до
початку вирiшення спору. Заявляти вiдвiд пiсля цього можна лише у
випадку, коли про пiдставу вiдводу сторона чи прокурор дiзналися пiсля
початку розгляду справи по сутi.
Питання про вiдвiд вирiшується суддею, який виносить з цього приводу
ухвалу.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Роздiл V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття i види доказiв
Доказами у справi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявнiсть
чи вiдсутнiсть обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення
сторiн, а також iншi обставини, якi мають значення для правильного
вирiшення господарського спору.
Цi данi встановлюються такими засобами:
письмовими i речовими доказами, висновками судових експертiв;
поясненнями представникiв сторiн та iнших осiб, якi беруть участь в
судовому процесi. В необхiдних випадках на вимогу суддi пояснення
представникiв сторiн та iнших осiб, якi беруть участь в судовому
процесi, мають бути викладенi письмово.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 33. Обов'язок доказування i подання доказiв
Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як
на пiдставу своїх вимог i заперечень.
Докази подаються сторонами та iншими учасниками судового процесу.
Стаття 34. Належнiсть i допустимiсть доказiв
Господарський суд приймає тiльки тi докази, якi мають значення для
справи.
Обставини справи, якi вiдповiдно до законодавства повиннi бути
пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватись
iншими засобами доказування.
Стаття 35. Пiдстави звiльнення вiд доказування
Обставини, визнанi господарським судом загальновiдомими, не потребують
доказування.
Факти, встановленi рiшенням господарського суду (iншого органу, який
вирiшує господарськi спори) пiд час розгляду однiєї справи, не
доводяться знову при вирiшеннi iнших спорiв, в яких беруть участь тi
самi сторони.
Вирок суду з кримiнальної справи, що набрав законної сили, є
обов'язковим для господарського суду при вирiшеннi спору з питань, чи
мали мiсце певнi дiї та ким вони вчиненi.
Рiшення суду з цивiльної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактiв, якi встановленi
судом i мають значення для вирiшення спору.
Факти, якi вiдповiдно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розглядi справи. Таке припущення може бути спростовано
в загальному порядку.
Стаття 36. Письмовi докази
Письмовими доказами є документи i матерiали, якi мiстять данi про
обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.
Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй
копiї. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа,
подається засвiдчений витяг з нього.
Оригiнали документiв подаються, коли обставини справи вiдповiдно до
законодавства мають бути засвiдченi тiльки такими документами, а також
в iнших випадках на вимогу господарського суду.
Стаття 37. Речовi докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свiдчать про
обставини, якi мають значення для правильного вирiшення спору.
Стаття 38. Витребування доказiв
Якщо поданi сторонами докази є недостатнiми, господарський суд
зобов'язаний витребувати вiд пiдприємств та органiзацiй незалежно вiд
їх участi у справi документи i матерiали, необхiднi для вирiшення
спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами
безпосередньо в мiсцi їх знаходження.
Сторона, прокурор, якi порушують клопотання перед господарським судом
про витребування доказiв, повиннi докладно зазначити: який доказ
вимагається, пiдстави, з яких вони вважають, що цi докази має
пiдприємство чи органiзацiя, i обставини, якi можуть пiдтвердити цi
докази.
Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказiв
заiнтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослiдження письмових i речових доказiв у мiсцi їх
знаходження
Господарський суд може провести огляд та дослiдження письмових i
речових доказiв у мiсцi їх знаходження в разi складностi подання цих
доказiв.
За результатами огляду та дослiдження складається протокол, який
пiдписується суддею. Протокол приєднується до матерiалiв справи.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказiв
Оригiнали письмових доказiв, що є у справi, за клопотанням пiдприємств
та органiзацiй повертаються їм пiсля вирiшення господарського спору та
подання засвiдчених копiй цих доказiв.
Речовi докази, якi знаходяться в господарському судi, пiсля вирiшення
спору повертаються пiдприємствам та органiзацiям, вiд яких їх було
одержано, або передаються сторонi, за якою господарський суд визнав
право на цi речi.
Стаття 41. Призначення i проведення судової експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирiшеннi господарського
спору i потребують спецiальних знань, господарський суд призначає
судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду
питання, якi мають бути роз'ясненi судовим експертом. Остаточне коло
цих питань встановлюється господарським судом в ухвалi.
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним
органiзацiям чи безпосередньо спецiалiстам, якi володiють необхiдними
для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далi -
судовий експерт) користується правами i несе обов'язки, зазначенi у
статтi 31 цього Кодексу.
Сторони i прокурор, який бере участь в судовому процесi, мають право
до початку проведення судової експертизи заявити вiдвiд судовому
експерту в порядку та з пiдстав, зазначених у частинах п'ятiй i шостiй
статтi 31 цього Кодексу.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен мiстити докладний опис проведених
дослiджень, зробленi в результатi їх висновки i обгрунтованi вiдповiдi
на поставленi господарським судом питання. Висновок подається
господарському суду в письмовiй формi, i копiя його надсилається
сторонам.
Якщо пiд час проведення судової експертизи встановлюються обставини,
що мають значення для правильного вирiшення спору, з приводу яких
судовому експерту не були поставленi питання, у висновку вiн викладає
свої мiркування i щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясностi чи неповноти висновку судового
експерта господарський суд може призначити додаткову судову
експертизу.
При необхiдностi господарський суд може призначити повторну судову
експертизу i доручити її проведення iншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим i
оцiнюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43
цього Кодексу.
Вiдхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути
мотивованим у рiшеннi.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 43. Оцiнка доказiв
Господарський суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що
грунтується на всебiчному, повному i об'єктивному розглядi в судовому
процесi всiх обставин справи в їх сукупностi, керуючись законом.
Нiякi докази не мають для господарського суду заздалегiдь встановленої
сили.
Визнання однiєю стороною фактичних даних i обставин, якими iнша
сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського
суду не є обов'язковим.
Роздiл VI
СУДОВI ВИТРАТИ
(Назва роздiлу у редакцiї
Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 44. Склад судових витрат
Судовi витрати складаються з державного мита, сум, що пiдлягають
сплатi за проведення судової експертизи, призначеної господарським
судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослiдженням речових доказiв у
мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на
iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та iнших витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
у редакцiї Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 45. Державне мито
Позовнi заяви i заяви про оскарження рiшень, ухвал, постанов
господарського суду оплачуються державним митом, крiм випадкiв,
встановлених законодавством.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету
України в порядку i розмiрi, встановлених законодавством України.
В разi збiльшення розмiру позовних вимог недоплачена сума державного
мита доплачується чи стягується згiдно з новою цiною позову.
До заяви про збiльшення розмiру позовних вимог додається документ, що
пiдтверджує сплату державного мита у встановленому порядку i розмiрi,
за винятком випадкiв звiльнення вiд сплати цього мита, вiдстрочки або
розстрочки його сплати.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито пiдлягає поверненню у випадках i в порядку, встановлених
законодавством.
В рiшеннi, ухвалi, постановi чи довiдцi господарського суду
зазначаються обставини, що є пiдставою для повного або часткового
повернення державного мита.
Стаття 471. Визначення розмiру витрат на iнформацiйно-технiчне
забезпечення судового процесу
Розмiр витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу
визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням Вищого
господарського суду України.
(Доповнено статтею 471 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 48. Визначення розмiру сум, що пiдлягають сплатi за проведення
судової експертизи та послуги перекладача
Витрати, що пiдлягають сплатi за проведення судової експертизи,
послуги перекладача, визначаються господарським судом.
Судовим експертам i перекладачам вiдшкодовуються витрати, пов'язанi з
явкою до господарського суду, в розмiрах, встановлених законодавством
про службовi вiдрядження.
Витрати, що пiдлягають сплатi за послуги адвоката, визначаються у
порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 49. Розподiл господарських витрат
Державне мито покладається:
у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та розiрваннi договорiв, -
на сторону, яка безпiдставно ухиляється вiд прийняття пропозицiй iншої
сторони, або на обидвi сторони, якщо господарським судом вiдхилено
частину пропозицiй кожної iз сторiн;
у спорах, що виникають при виконаннi договорiв та з iнших пiдстав, -
на сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.
Якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони, господарський суд
має право покласти на неї державне мито незалежно вiд результатiв
вирiшення спору.
Державне мито, вiд сплати якого позивач у встановленому порядку
звiльнений, стягується з вiдповiдача в доход бюджету пропорцiйно
розмiру задоволених вимог, якщо вiдповiдач не звiльнений вiд сплати
державного мита.
Сторонi, на користь якої вiдбулося рiшення, господарський суд
вiдшкодовує мито за рахунок другої сторони i в тому разi, коли друга
сторона звiльнена вiд сплати державного мита.
Суми, якi пiдлягають сплатi за проведення судової експертизи, послуги
перекладача, адвоката, витрати на iнформацiйно-технiчне забезпечення
судового процесу та iншi витрати, пов'язанi з розглядом справи,
покладаються:
при задоволеннi позову - на вiдповiдача;
при вiдмовi в позовi - на позивача;
при частковому задоволеннi позову - на обидвi сторони пропорцiйно
розмiру задоволених позовних вимог.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл VII
ПРОЦЕСУАЛЬНI СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строкiв
Процесуальнi дiї вчиняються у строки, встановленi цим Кодексом. У тих
випадках, коли процесуальнi строки не встановлено, вони призначаються
господарським судом.
Строки для вчинення процесуальних дiй визначаються точною календарною
датою, зазначенням подiї, що повинна неминуче настати, чи перiодом
часу. В останньому випадку дiю може бути вчинено протягом всього
перiоду.
Перебiг процесуального строку, обчислюваного роками, мiсяцями або
днями, починається наступного дня пiсля календарної дати або настання
подiї, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закiнчення процесуальних строкiв
Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiдний мiсяць i число
останнього року строку.
Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число
останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями,
припадає на такий мiсяць, що не має вiдповiдного числа, строк
закiнчується в останнiй день цього мiсяця.
У випадках, коли останнiй день строку припадає на неробочий день, днем
закiнчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дiя, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-
ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, вiдзив на позовну
заяву, заяву про перегляд рiшення та iншi документи здано на пошту чи
телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається
пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строкiв
Перебiг усiх незакiнчених процесуальних строкiв зупиняється iз
зупиненням провадження у справi.
З дня поновлення провадження перебiг процесуальних строкiв
продовжується.
Стаття 53. Вiдновлення та продовження процесуальних строкiв
За заявою сторони, прокурора чи з своєї iнiцiативи господарський суд
може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального
строку поважною i вiдновити пропущений строк.
Про вiдновлення пропущеного строку зазначається в рiшеннi, ухвалi чи
постановi господарського суду. Про вiдмову у вiдновленнi строку
виноситься ухвала.
Ухвалу про вiдмову у вiдновленнi пропущеного строку може бути
оскаржено.
Призначенi господарським судом строки можуть бути ним продовженi за
заявою сторони, прокурора чи з своєї iнiцiативи.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл VIII
ПОДАННЯ ПОЗОВУ
Стаття 54. Форма i змiст позовної заяви
Позовна заява подається до господарського суду в письмовiй формi i
пiдписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником, прокурором чи його заступником, громадянином -
суб'єктом пiдприємницької дiяльностi або його представником.
Позовна заява повинна мiстити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) найменування сторiн; їх поштовi адреси; найменування i номери
рахункiв сторiн у банкiвських установах;
2-1) документи, що пiдтверджують за громадянином статус суб'єкта
пiдприємницької дiяльностi;
3) зазначення цiни позову, якщо позов пiдлягає грошовiй оцiнцi; суми
договору (у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та розiрваннi
господарських договорiв);
4) змiст позовних вимог; якщо позов подано до кiлькох вiдповiдачiв, -
змiст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, на яких грунтуються позовнi вимоги; зазначення
доказiв, що пiдтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що
стягуються чи оспорюються; законодавство, на пiдставi якого подається
позов;
6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору у
випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу;
7) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви.
У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, якщо вони
необхiднi для правильного вирiшення спору.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 55. Цiна позову
Цiна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою,
оспорюваною за виконавчим чи iншим документом, за яким стягнення
провадиться у безспiрному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про витребування майна - вартiстю майна, що витребується;
3) у позовах, якi складаються з кiлькох самостiйних вимог, - загальною
сумою усiх вимог;
4) у позовах про стягнення iноземної валюти - в iноземнiй валютi та у
карбованцях вiдповiдно до офiцiйного курсу, встановленого Нацiональним
банком України на день подання позову.
В цiну позову включаються також вказанi в позовнiй заявi суми
неустойки (штрафу, пенi), а якщо вони не вказанi, - суми їх, визначенi
суддею.
Цiну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення цiни
позову вона визначається суддею.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 56. Надсилання копiї позовної заяви i доданих до неї документiв
Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язанi при поданнi позову
надiслати сторонам копiї позовної заяви та доданих до неї документiв,
якщо цих документiв у сторiн немає.
Такий самий обов'язок покладається на позивача у разi залучення
господарським судом до участi у справi iншого вiдповiдача, замiни
господарським судом неналежного вiдповiдача.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви
До позовної заяви додаються документи, якi пiдтверджують:
1) вжиття заходiв досудового врегулювання господарського спору у
випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним iз
вiдповiдачiв (у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та
розiрваннi договорiв, - вiдповiдно договiр, проект договору, лист,
який мiстить вимогу про укладання, змiну чи розiрвання договору,
вiдомостi про пропозицiї однiєї сторони i розгляд їх у встановленому
порядку, вiдповiдь другої сторони, якщо її одержано, та iншi
документи; у спорах, що виникають при виконаннi договорiв та з iнших
пiдстав, - копiя претензiї, докази її надсилання вiдповiдачу, копiя
вiдповiдi на претензiю, якщо вiдповiдь одержано);
2) вiдправлення вiдповiдачевi копiї позовної заяви i доданих до неї
документiв;
3) сплату державного мита у встановлених порядку i розмiрi;
31) сплату витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового
процесу;
4) обставини, на яких грунтуються позовнi вимоги.
До заяви про визнання акта недiйсним додається також копiя
оспорюваного акта або засвiдчений витяг з нього.
До позовної заяви, пiдписаної представником позивача, додається
довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження
представника позивача.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 58. Об'єднання позовних вимог
В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано кiлька вимог, зв'язаних мiж
собою пiдставою виникнення або поданими доказами.
Суддя має право об'єднати кiлька однорiдних позовних заяв або справ, у
яких беруть участь тi ж самi сторони, в одну справу, про що
зазначається в ухвалi про порушення справи або в рiшеннi.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 59. Вiдзив на позовну заяву
Вiдповiдач має право пiсля одержання ухвали про порушення справи
надiслати:
1) господарському суду - вiдзив на позовну заяву i всi документи, що
пiдтверджують заперечення проти позову;
2) позивачу, iншим вiдповiдачам, а також прокурору, який бере участь в
судовому процесi, - копiю вiдзиву.
Вiдзив пiдписується повноважною особою вiдповiдача або його
представником.
Вiдзив повинен мiстити: найменування позивача i номер справи; мотиви
повного або часткового вiдхилення вимог позивача з посиланням на
законодавство, а також докази, що обгрунтовують вiдхилення позовної
вимоги; перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву
(у тому числi про надiслання копiй вiдзиву i доданих до нього
документiв позивачевi, iншим вiдповiдачам, прокурору).
До вiдзиву, пiдписаного представником вiдповiдача, додається
довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження
представника вiдповiдача.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними
згiдно iз Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 60. Подання зустрiчного позову
Вiдповiдач має право до прийняття рiшення зi спору подати до позивача
зустрiчний позов для спiльного розгляду з первiсним позовом.
Зустрiчний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первiсним.
Подання зустрiчного позову провадиться за загальними правилами подання
позовiв.
Роздiл IX
ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВI ТА ПIДГОТОВКА МАТЕРIАЛIВ ДО РОЗГЛЯДУ У
ПЕРШIЙ IНСТАНЦIЇ
(назва роздiлу у редакцiї Закону
України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 61. Прийняття позовної заяви
Питання про прийняття позовної заяви вирiшується суддею.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 62. Вiдмова у прийняттi позовної заяви
Суддя вiдмовляє у прийняттi позовної заяви, якщо:
1) заява не пiдлягає розгляду в господарських судах України;
2) у провадженнi господарського суду або iншого органу, який в межах
своєї компетенцiї вирiшує господарський спiр, є справа зi спору мiж
тими ж сторонами, про той же предмет iз тих же пiдстав або є рiшення
цих органiв з такого спору;
3) позов подано до пiдприємства, органiзацiї, якi лiквiдовано.
Про вiдмову в прийняттi позовної заяви виноситься ухвала, яка
надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є
заявниками, не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви.
До ухвали про вiдмову у прийняттi позовної заяви, що надсилається
заявниковi, додаються позовнi матерiали.
Ухвалу про вiдмову у прийняттi позовної заяви може бути оскаржено. У
разi скасування цiєї ухвали позовна заява вважається поданою в день
первiсного звернення до господарського суду.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 63. Повернення позовної заяви
Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи без розгляду,
якщо:
1) позовну заяву пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати,
або особою, посадове становище якої не вказано;
2) у позовнiй заявi не вказано повного найменування сторiн, їх
поштових адрес;
3) у позовнiй заявi не вказано обставин, на яких грунтується позовна
вимога, доказiв, що пiдтверджують викладенi в заявi обставини,
обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;
4) не подано доказiв сплати державного мита у встановлених порядку та
розмiрi;
5) порушено правила поєднання вимог або об'єднано в однiй позовнiй
заявi кiлька вимог до одного чи кiлькох вiдповiдачiв i сумiсний
розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав i взаємовiдносин
сторiн чи суттєво утруднить вирiшення спору;
6) не подано доказiв надсилання вiдповiдачевi копiї позовної заяви i
доданих до неї документiв;
7) не подано доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору у
випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу;
8) виключено
9) до винесення ухвали про порушення провадження у справi вiд позивача
надiйшла заява про врегулювання спору;
10) не подано доказiв сплати витрат на iнформацiйно-технiчне
забезпечення судового процесу.
Суддя повертає позовну заяву не пiзнiше п'яти днiв з дня її
надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної
заяви може бути оскаржено.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до
господарського суду в загальному порядку пiсля усунення допущенного
порушення.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 64. Порушення провадження у справi
Суддя, прийнявши позовну заяву, не пiзнiше п'яти днiв з дня її
надходження виносить i надсилає сторонам, прокурору, якщо вiн є
заявником, ухвалу про порушення провадження у справi, в якiй
вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до
розгляду в засiданнi господарського суду, про час i мiсце його
проведення, необхiднi дiї щодо пiдготовки справи до розгляду в
засiданнi.
Ухвала надсилається також iншим пiдприємствам, установам,
органiзацiям, державним та iншим органам, у випадках, коли вiд них
витребуються документи, вiдомостi та висновки або їх посадовi особи
викликаються до господарського суду.
Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статтi 86 цього Кодексу.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 65. Дiї суддi по пiдготовцi справи до розгляду
З метою забезпечення правильного i своєчасного вирiшення
господарського спору суддя вчиняє в необхiдних випадках такi дiї по
пiдготовцi справи до розгляду:
1) вирiшує питання про залучення до участi у справi iншого вiдповiдача
та про виключення чи замiну неналежного вiдповiдача;
2) виключає з числа вiдповiдачiв пiдприємства та органiзацiї, яким не
було надiслано пропозицiю про досудове врегулювання спору у випадках,
передбачених статтею 5 цього Кодексу;
3) викликає представникiв сторiн (якщо сторони знаходяться у тому ж
населеному пунктi, що й господарський суд) для уточнення обставин
справи i з'ясовує, якi матерiали може бути подано додатково;
4) зобов'язує сторони, iншi пiдприємства, установи, органiзацiї,
державнi та iншi органи, їх посадових осiб виконати певнi дiї (звiрити
розрахунки, провести огляд доказiв у мiсцi їх знаходження тощо);
витребує вiд них документи, вiдомостi, висновки, необхiднi для
вирiшення спору, чи знайомиться з такими матерiалами безпосередньо в
мiсцi їх знаходження;
5) вирiшує питання про призначення експертизи;
6) провадить огляд i дослiдження письмових та речових доказiв у мiсцi
їх знаходження;
7) вирiшує питання про визнання явки представникiв сторiн у засiдання
господарського суду обов'язковою;
8) вирiшує питання про виклик посадових та iнших осiб для дачi
пояснень по сутi справи;
9) вирiшує питання про розгляд справи безпосередньо на пiдприємствi, в
органiзацiї;
10) вирiшує питання про вжиття заходiв до забезпечення позову;
11) вчиняє iншi дiї, спрямованi на забезпечення правильного i
своєчасного розгляду справи.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III)
Роздiл X
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
Стаття 66. Пiдстави забезпечення позову
Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,
який подав позов, або з своєї iнiцiативи має право вжити заходiв до
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якiй
стадiї провадження у справi, якщо невжиття таких заходiв може
утруднити чи зробити неможливим виконання рiшення господарського суду.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 67. Заходи до забезпечення позову
Позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошовi суми, що належать
вiдповiдачевi;
забороною вiдповiдачевi вчиняти певнi дiї;
забороною iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого
документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.
Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 68. Скасування забезпечення позову
Питання про скасування забезпечення позову вирiшується господарським
судом, що розглядає справу, iз зазначенням про це в рiшеннi чи ухвалi.
Роздiл XI
ВИРIШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРIВ У ПЕРШIЙ IНСТАНЦIЇ
(назва роздiлу у редакцiї
Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 69. Строк вирiшення спору
Спiр має бути вирiшено господарським судом у строк не бiльше двох
мiсяцiв вiд дня одержання позовної заяви.
Спiр про стягнення заборгованостi за опротестованим векселем має бути
вирiшено господарським судом у строк не бiльше одного мiсяця вiд дня
одержання позовної заяви.
У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови
господарського суду має право продовжити строк вирiшення спору, але не
бiльш як на один мiсяць.
За клопотанням обох сторiн чи клопотанням однiєї сторони, погодженим з
другою стороною, спiр може бути вирiшено у бiльш тривалий строк, нiж
встановлено частиною першою цiєї статтi.
Про продовження строку вирiшення спору виноситься ухвала.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 70. Виключена.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
виключена згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 71. Виключена.
(У редакцiї Закону України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
виключена згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 72. Виключена.
(У редакцiї Закону України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
виключена згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 73. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 74. Порядок ведення засiдання
Порядок ведення засiдання визначається суддею, а в разi розгляду
справи трьома суддями - суддею, головуючим у засiданнi";
Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового
процесу їх права та обов'язки i сприяє у здiйсненнi належних їм прав.
У засiданнi заслуховуються представники позивача i вiдповiдача та iншi
особи, якi беруть участь у засiданнi.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 75. Вирiшення спору при неподаннi вiдзиву на позовну заяву i
витребуваних господарським судом матерiалiв
Якщо вiдзив на позовну заяву i витребуванi господарським судом
документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в нiй
матерiалами.
Стаття 76. Виключена.
(згiдно iз Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 77. Вiдкладення розгляду справи, перерва в засiданнi
Господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69
цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може
бути вирiшено в даному засiданнi. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засiдання представникiв сторiн, iнших учасникiв
судового процесу;
2) неподання витребуваних доказiв;
3) необхiднiсть витребування нових доказiв;
4) залучення до участi в справi iншого вiдповiдача, замiна неналежного
вiдповiдача;
5) необхiднiсть замiни вiдведеного суддi, судового експерта.
Про вiдкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якiй вказуються
час i мiсце проведення наступного засiдання.
Суддя має право оголосити перерву в засiданнi в межах встановленого
строку вирiшення спору з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або
ухвалi.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 78. Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем,
мирова угода сторiн
Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем i умови
мирової угоди сторiн викладаються в адресованих господарському суду
письмових заявах, що долучаються до справи. Цi заяви пiдписуються
вiдповiдно позивачем, вiдповiдачем чи обома сторонами.
До прийняття вiдмови позивача вiд позову або до затвердження мирової
угоди сторiн господарський суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних
процесуальних дiй, перевiряє, чи є повноваження на вчинення цих дiй у
представникiв сторiн.
Мирова угода може стосуватися лише прав i обов'язкiв сторiн щодо
предмету позову.
Про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової
угоди сторiн господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно
припиняє провадження у справi.
У разi визнання вiдповiдачем позову господарський суд приймає рiшення
про задоволення позову за умови, що дiї вiдповiдача не суперечать
законодавству або не порушують прав i охоронюваних законом iнтересiв
iнших осiб.
(У редакцiї Закону України
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 79. Зупинення провадження у справi та його поновлення
Господарський суд зупиняє провадження у справi в разi неможливостi
розгляду даної справи до вирiшення пов'язаної з нею iншої справи
органом, що вирiшує господарськi спори, або вiдповiдного питання
jnloeremrmhlh органами.
Господарський суд має право зупинити провадження у справi за
клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесi,
або за своєю iнiцiативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матерiалiв до слiдчих органiв;
3) замiни однiєї з сторiн її правонаступником внаслiдок реорганiзацiї
пiдприємства, органiзацiї.
Господарський суд поновлює провадження у справi пiсля усунення
обставин, що зумовили його зупинення.
Про зупинення провадження у справi та його поновлення виноситься
ухвала.
Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 80. Припинення провадження у справi
Господарський суд припиняє провадження у справi, якщо:
1) спiр не пiдлягає вирiшенню в господарських судах України;
1-1) вiдсутнiй предмет спору;
2) є рiшення господарського суду або iншого органу, який в межах своєї
компетенцiї вирiшив господарський спiр мiж тими ж сторонами, про той
же предмет i з тих же пiдстав;
3) заявник не вжив заходiв досудового врегулювання спору у випадках,
передбачених статтею 5 цього Кодексу, i можливiсть такого врегулювання
втрачена;
4) позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято господарським
судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирiшення
третейського суду;
6) пiдприємство чи органiзацiю, якi є сторонами, лiквiдовано;
7) сторони уклали мирову угоду i вона затверджена господарським судом.
У випадках припинення провадження у справi повторне звернення до
господарського суду зi спору мiж тими ж сторонами, про той же предмет
i з тих же пiдстав не допускається.
Про припинення провадження у справi виноситься ухвала, в якiй мають
бути вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами господарських витрат,
про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути
розв'язанi питання про стягнення штрафiв, передбачених у пунктах 4 i 5
частини другої статтi 83 цього Кодексу.
Ухвалу про припинення провадження у справi може бути оскаржено.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 81. Залишення позову без розгляду
Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:
1) позовну заяву пiдписано особою, яка не має права пiдписувати її,
або особою, посадове становище якої не вказано;
2) у провадженнi господарського суду або iншого органу, який дiє в
межах своєї компетенцiї, є справа з господарського спору мiж тими ж
сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав;
3) позивач не вжив заходiв досудового врегулювання спору у випадках,
передбачених статтею 5 цього Кодексу, i можливiсть такого врегулювання
не втрачена;
4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з вiдповiдача
заборгованостi, коли вона вiдповiдно до законодавства мала бути
одержана через банк;
5) позивач без поважних причин не подав витребуванi господарським
судом матерiали, необхiднi для вирiшення спору, або представник
позивача не з'явився на виклик у засiдання господарського суду i його
нез'явлення перешкоджає вирiшенню спору;
6) громадянин вiдмовився вiд позову, який було подано у його iнтересах
прокурором.
Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якiй можуть бути
вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами господарських витрат, про
повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафiв,
передбачених у пунктах 4 i 5 частини другої статтi 83 цього Кодексу.
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
Пiсля усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду,
позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в
загальному порядку.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 17.05.2001 р. N 2413-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 82. Прийняття рiшення
При вирiшеннi господарського спору по сутi (задоволення позову,
вiдмова в позовi повнiстю або частково) господарський суд приймає
рiшення.
Рiшення викладається у письмовiй формi та пiдписується всiма суддями,
якi брали участь у засiданнi. В разi розгляду справи трьома суддями
суддя, не згодний з рiшенням, зобов'язаний викласти у письмовiй формi
свою окрему думку, що приєднується до справи.
(У редакцiї Закону України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 83. Права господарського суду щодо прийняття рiшення
Господарський суд, приймаючи рiшення, має право:
1) визнати недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаний з
предметом спору договiр, який суперечить законодавству;
2) виходити за межi позовних вимог, якщо це необхiдно для захисту прав
i законних iнтересiв позивачiв або третiх осiб з самостiйними вимогами
на предмет спору i про це є клопотання заiнтересованої сторони;
3) зменшувати у виняткових випадках розмiр неустойки (штрафу, пенi),
яка пiдлягає стягненню зi сторони, що порушила зобов'язання;
4) стягувати у доход Державного бюджету України iз сторони, що
порушила строки розгляду претензiї, штраф у розмiрi, встановленому
статтею 9 цього Кодексу або у вiдповiдностi до законiв, що регулюють
порядок досудового врегулювання спорiв у конкретних правовiдносинах;
5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф
у розмiрi до ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян за
ухилення вiд вчинення дiй, покладених господарським судом на сторону;
6) вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 20.02.96 р. N 54/96-ВР,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
у редакцiї Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 84. Змiст рiшення
Рiшення господарського суду ухвалюється iменем України i складається
iз вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин, при цьому:
1) у вступнiй частинi вказуються найменування господарського суду,
номер справи, дата прийняття рiшення, найменування сторiн, цiна
позову, прiзвище суддi (суддiв), представникiв сторiн, прокурора та
iнших осiб, якi брали участь у засiданнi, посади цих осiб. При
розглядi справи на пiдприємствi, в органiзацiї про це також вказується
у вступнiй частинi рiшення;
2) описова частина має мiстити стислий виклад вимог позивача, вiдзиву
на позовну заяву, заяв, пояснень i клопотань сторiн та їх
представникiв, iнших учасникiв судового процесу, опис дiй, виконаних
господарським судом (огляд та дослiдження доказiв i ознайомлення з
матерiалами безпосередньо в мiсцi їх знаходження);
3) у мотивувальнiй частинi вказуються обставини справи, встановленi
господарським судом; причини виникнення спору; докази, на пiдставi
яких прийнято рiшення; змiст письмової угоди сторiн, якщо її
досягнуто; доводи, за якими господарський суд вiдхилив клопотання i
докази сторiн, їх пропозицiї щодо умов договору або угоди сторiн;
g`jnmnd`bqrbn, яким господарський суд керувався, приймаючи рiшення;
обгрунтування вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення;
4) резолютивна частина має мiстити висновок про задоволення позову або
про вiдмову в позовi повнiстю чи частково по кожнiй з заявлених вимог.
Висновок не може залежати вiд настання або ненастання якихось обставин
(умовне рiшення).
При задоволеннi позову в резолютивнiй частинi рiшення вказуються:
найменування сторони, на користь якої вирiшено спiр, i сторони, з якої
здiйснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати
вiдповiднi дiї, строк виконання цих дiй, а також строк сплати грошових
сум при вiдстрочцi або розстрочцi виконання рiшення;
розмiр сум, що пiдлягають стягненню (основної заборгованостi за
матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та наданi послуги, неустойки,
штрафу, пенi та збиткiв, а також штрафiв, передбачених у пунктах 4 i 5
частини другої статтi 83 цього Кодексу);
найменування i номер рахунку, з якого пiдлягають стягненню грошовi
суми;
найменування майна, що пiдлягає передачi, i мiсце його знаходження (у
спорi про передачу майна);
найменування, номер i дата виконавчого або iншого документа про
стягнення коштiв у безспiрному порядку (у спорi про визнання цього
документа як такого, що не пiдлягає виконанню), а також сума, що не
пiдлягає списанню.
У спорi, що виник при укладаннi або змiнi договору, в резолютивнiй
частинi вказується рiшення з кожної спiрної умови договору, а у спорi
про спонукання укласти договiр-умови, на яких сторони зобов'язанi
укласти договiр, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
В резолютивнiй частинi рiшення вказується про визнання договору
недiйсним у випадках, передбачених у пунктi 1 статтi 83 цього Кодексу.
При задоволеннi заяви про визнання акта недiйсним в резолютивнiй
частинi вказуються найменування акта i органу, що його видав, номер
акта, дата його видання, чи визнається акт недiйсним повнiстю або
частково (в якiй саме частинi).
В резолютивнiй частинi рiшення вказується про розподiл господарських
витрат мiж сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Якщо у справi беруть участь кiлька позивачiв i вiдповiдачiв, в рiшеннi
вказується, як вирiшено спiр щодо кожного з них.
При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв у рiшеннi вказуються
результати розгляду кожного з позовiв.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 85. Оголошення рiшення та набрання ним законної сили
Прийняте рiшення оголошується суддею у судовому засiданнi пiсля
g`j3mwemm розгляду справи.
За згодою сторiн суддя може оголосити тiльки вступну та резолютивну
частини рiшення, про що зазначається у протоколi судового засiдання.
Рiшення господарського суду набирає законної сили пiсля закiнчення
десятиденного строку з дня його прийняття, а у разi, якщо у судовому
засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини рiшення,
воно набирає законної сили пiсля закiнчення десятиденного строку з дня
пiдписання рiшення, оформленого вiдповiдно до статтi 84 цього Кодексу.
У разi подання апеляцiйної скарги або внесення апеляцiйного подання
рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля розгляду
справи апеляцiйною iнстанцiєю.
(У редакцiї законiв України
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 86. Винесення ухвали та її змiст
Якщо господарський спiр не вирiшується по сутi (вiдкладення розгляду
справи, зупинення, припинення провадження у справi, залишення позову
без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Ухвала господарського суду має мiстити:
1) найменування господарського суду, номер справи i дату винесення
ухвали, найменування сторiн, цiну позову, вимогу позивача, прiзвища
суддi (суддiв), представникiв сторiн, прокурора, iнших осiб, якi брали
участь у засiданнi (iз зазначенням їх посад);
2) стислий виклад сутi спору або змiст питання, з якого виноситься
ухвала;
3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;
4) висновок з розглянутого питання;
5) вказiвку на дiї, що їх повиннi вчинити сторони, iншi пiдприємства,
органiзацiї, державнi та iншi органи та їх посадовi особи у строки,
визначенi господарським судом.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР)
Стаття 87. Розсилання рiшень та ухвал
Рiшення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в
судовому процесi, третiм особам не пiзнiше п'яти днiв пiсля їх
прийняття або вручаються їм пiд розписку.
(Iз доповненнями, внесеними
згiдно iз Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 88. Додаткове рiшення, ухвала
Господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав
участь в судовому процесi, або за своєю iнiцiативою прийняти додаткове
рiшення, ухвалу, якщо:
1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засiданнi
господарського суду, не прийнято рiшення;
2) не вирiшено питання про розподiл господарських витрат або про
повернення державного мита з бюджету.
Додаткове рiшення, ухвала можуть бути оскарженi в установленому
порядку.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 89. Роз'яснення i виправлення рiшення, ухвали
Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рiшення,
ухвалу, не змiнюючи при цьому їх змiсту, а також за заявою сторони або
за своєю iнiцiативою виправляє допущенi в рiшеннi, ухвалi описки чи
арифметичнi помилки, не зачiпаючи сутi рiшення.
Про роз'яснення рiшення, ухвали, а також про виправлення описок чи
арифметичних помилок виноситься ухвала.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 90. Окрема ухвала. Повiдомлення господарського суду
Господарський суд, виявивши при вирiшеннi господарського спору
порушення законностi або недолiки в дiяльностi пiдприємства, установи,
органiзацiї, державного чи iншого органу, виносить окрему ухвалу.
Окрема ухвала надсилається вiдповiдним пiдприємствам, установам,
органiзацiям, державним та iншим органам, посадовим особам, якi несуть
вiдповiдальнiсть за ухилення вiд виконання вказiвок, що мiстяться в
окремiй ухвалi, в порядку та розмiрi, передбачених частиною першою
статтi 119 цього Кодексу.
Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом
порядку.
Якщо при вирiшеннi господарського спору господарський суд виявить у
дiяльностi працiвникiв пiдприємств та органiзацiй порушення
законностi, що мiстять ознаки дiї, переслiдуваної у кримiнальному
порядку, господарський суд надсилає про цей факт повiдомлення органам
внутрiшнiх справ чи прокуратури.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл XII
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ В АПЕЛЯЦIЙНОМУ ПОРЯДКУ
(Роздiл iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 21.12.2000 р. N 2181-III,
вiд 17.05.2001 р. N 2413-III;
у редакцiї Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 91. Право апеляцiйного оскарження
Сторони у справi мають право подати апеляцiйну скаргу, а прокурор -
апеляцiйне подання на рiшення мiсцевого господарського суду, яке не
набрало законної сили.
Апеляцiйна скарга або подання подається через мiсцевий господарський
суд, який розглянув справу.
Мiсцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану
апеляцiйну скаргу або подання разом зi справою вiдповiдному
апеляцiйному господарському суду.
Стаття 92. Визначення апеляцiйної iнстанцiї
Перегляд за апеляцiйною скаргою або поданням рiшення мiсцевого
господарського суду здiйснює апеляцiйний господарський суд,
повноваження якого поширюються на територiю знаходження вiдповiдного
мiсцевого господарського суду.
Стаття 93. Строк подання апеляцiйної скарги або внесення апеляцiйного
подання
Апеляцiйна скарга подається, а апеляцiйне подання вноситься, протягом
десяти днiв з дня прийняття рiшення мiсцевим господарським судом, а у
разi якщо у судовому засiданнi було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рiшення - з дня пiдписання рiшення, оформленого
вiдповiдно до статтi 84 цього Кодексу.
Вiдновлення пропущеного строку подання апеляцiйної скарги (подання)
можливе протягом трьох мiсяцiв з дня прийняття рiшення мiсцевим
господарським судом.
Стаття 94. Форма i змiст апеляцiйної скарги (подання)
Апеляцiйна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовiй формi i
повинна мiстити:
1) найменування апеляцiйного господарського суду, до якого подається
скарга (подання);
2) найменування мiсцевого господарського суду, який прийняв рiшення,
номер справи та дату прийняття рiшення;
3) вимоги особи, яка подає апеляцiйну скаргу (подання), а також
пiдстави, з яких порушено питання про перегляд рiшення, з посиланням
на законодавство i матерiали, що є у справi або поданi додатково;
4) перелiк документiв, доданих до скарги (подання).
Апеляцiйна скарга пiдписується особою, яка подає скаргу або її
представником.
До скарги додаються докази сплати державного мита i надсилання копiї
скарги iншiй сторонi у справi.
Стаття 95. Надсилання копiї апеляцiйної скарги (подання) сторонам у
справi
Особа, яка подає апеляцiйну скаргу, надсилає iншiй сторонi у справi
копiю цiєї скарги i доданих до неї документiв, якi у сторони вiдсутнi.
Прокурор, який вносить апеляцiйне подання, надсилає сторонам по справi
його копiю i копiї доданих до неї документiв, якi вiдсутнi у справi.
Стаття 96. Вiдзив на апеляцiйну скаргу (подання)
Сторона у справi, отримавши апеляцiйну скаргу (подання), має право
надiслати вiдзив на неї апеляцiйнiй iнстанцiї i особi, яка подала
скаргу (подання).
Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу (подання) не перешкоджає
перегляду рiшення мiсцевого господарського суду.
Стаття 97. Повернення апеляцiйної скарги (подання)
Апеляцiйна скарга (подання) не приймається до розгляду i повертається
апеляцiйним господарським судом, якщо:
1) апеляцiйна скарга (подання) пiдписана особою, яка не має права її
пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) до скарги (подання) не додано доказiв надсилання її копiї iншiй
сторонi (сторонам);
3) до скарги не додано документiв, що пiдтверджують сплату державного
мита у встановлених порядку i розмiрi;
4) скаргу (подання) подано пiсля закiнчення строку, встановленого для
її подання, без клопотання про вiдновлення цього строку;
5) до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження
особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання.
Про повернення апеляцiйної скарги (подання) виноситься ухвала.
На ухвалу про повернення апеляцiйної скарги (подання) може бути подана
касацiйна скарга.
Пiсля усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 i 3 частини першої
цiєї статтi, сторона у справi має право повторно подати апеляцiйну
скаргу, а прокурор внести апеляцiйне подання у загальному порядку.
Стаття 98. Прийняття апеляцiйної скарги (подання)
Про прийняття апеляцiйної скарги (подання) до провадження апеляцiйний
господарський суд виносить ухвалу, в якiй повiдомляється про час i
мiсце розгляду скарги (подання).
Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розглядi
qop`bh або вступив у розгляд справи.
Стаття 99. Порядок розгляду апеляцiйної скарги (подання)
В апеляцiйнiй iнстанцiї справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першiй iнстанцiї з урахуванням особливостей, передбачених
у цьому роздiлi.
Апеляцiйний господарський суд, переглядаючи рiшення в апеляцiйному
порядку, користується правами, наданими суду першої iнстанцiї.
Стаття 100. Вiдмова вiд апеляцiйної скарги (подання)
Особа, яка подала апеляцiйну скаргу (подання), має право вiдмовитися
вiд неї до винесення постанови.
Апеляцiйний господарський суд має право не приймати вiдмову вiд скарги
з пiдстав, визначених у частинi шостiй статтi 22 цього Кодексу.
Про прийняття вiдмови вiд скарги (подання) апеляцiйний господарський
суд виносить ухвалу, якщо рiшення мiсцевого господарського суду не
оскаржено iншою стороною.
Стаття 101. Межi перегляду справи в апеляцiйнiй iнстанцiї
У процесi перегляду справи апеляцiйний господарський суд за наявними у
справi i додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додатковi докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував
неможливiсть їх подання суду першої iнстанцiї з причин, що не залежали
вiд нього.
Апеляцiйний господарський суд не зв'язаний доводами апеляцiйної скарги
(подання) i перевiряє законнiсть i обгрунтованiсть рiшення мiсцевого
господарського суду у повному обсязi.
В апеляцiйнiй iнстанцiї не приймаються i не розглядаються вимоги, що
не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.
Стаття 102. Строк розгляду апеляцiйної скарги (подання)
Апеляцiйна скарга (подання) на рiшення мiсцевого господарського суду
розглядається у двомiсячний строк з дня надходження справи разом з
апеляцiйною скаргою (поданням) в апеляцiйну iнстанцiю.
Стаття 103. Повноваження апеляцiйної iнстанцiї
Апеляцiйна iнстанцiя за результатами розгляду апеляцiйної скарги
(подання) має право:
1) залишити рiшення мiсцевого господарського суду без змiн, а скаргу
(подання) без задоволення;
2) скасувати рiшення повнiстю або частково i прийняти нове рiшення;
3) скасувати рiшення повнiстю або частково i припинити провадження у
справi або залишити позов без розгляду повнiстю або частково;
4) змiнити рiшення.
Стаття 104. Пiдстави для скасування або змiни рiшення
Пiдставами для скасування або змiни рiшення мiсцевого господарського
суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi мiсцевий
господарський суд визнав встановленими;
3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi мiсцевого
господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матерiального чи
процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може
бути пiдставою для скасування або змiни рiшення лише за умови, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного рiшення.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку пiдставою
для скасування рiшення мiсцевого господарського суду, якщо:
1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складi колегiї
суддiв;
2) справу розглянуто господарським судом за вiдсутнiстю будь-якої iз
сторiн, не повiдомленої належним чином про мiсце засiдання суду;
3) господарський суд прийняв рiшення про права i обов'язки осiб, що не
були залученi до участi у справi;
4) рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими
суддями, якi зазначенi у рiшеннi;
5) рiшення прийнято не тими суддями, якi входили до складу колегiї, що
розглядала справу;
6) рiшення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної
або територiальної пiдсудностi, крiм випадкiв, передбачених у частинi
третiй статтi 17 цього Кодексу.
Стаття 105. Постанова апеляцiйної iнстанцiї
За наслiдками розгляду апеляцiйної скарги (подання) апеляцiйний
господарський суд приймає постанову.
У постановi мають бути зазначенi:
1) найменування апеляцiйного господарського суду, який розглянув
апеляцiйну скаргу, склад суду, номер справи i дата прийняття
постанови;
2) найменування сторiн i найменування особи, яка подала скаргу
(подання);
3) найменування мiсцевого господарського суду, рiшення якого
оскаржується, номер справи, дата прийняття рiшення, прiзвища суддi
(суддiв);
4) стислий виклад сутi рiшення мiсцевого господарського суду;
5) пiдстави, з яких порушено питання про перегляд рiшення;
6) доводи, викладенi у вiдзивi на апеляцiйну скаргу (подання);
7) обставини справи, встановленi апеляцiйною iнстанцiєю, доводи, за
якими апеляцiйна iнстанцiя вiдхиляє тi чи iншi докази, мотиви
застосування законiв та iнших нормативно-правових актiв;
8) у разi скасування або змiни рiшення мiсцевого господарського суду -
доводи, за якими апеляцiйна iнстанцiя не погодилась з висновками суду
першої iнстанцiї;
9) висновки за результатами розгляду апеляцiйної скарги (подання);
10) новий розподiл судових витрат у разi скасування чи змiни рiшення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова надсилається сторонам у справi в п'ятиденний строк з дня її
прийняття.
Постанову апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржено у касацiйному
порядку.
Стаття 106. Апеляцiйнi скарги на ухвали мiсцевого господарського суду
Ухвали мiсцевого господарського суду можуть бути оскарженi в
апеляцiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом
України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його
банкрутом".
Апеляцiйнi скарги на ухвали мiсцевого господарського суду
розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг
на рiшення мiсцевого господарського суду.
Апеляцiйнi скарги на ухвали мiсцевого господарського суду можуть
подавати сторони та iншi учасники судового процесу, зазначенi у цьому
Кодексi та Законi України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника
або визнання його банкрутом".
У випадках скасування апеляцiйною iнстанцiєю ухвал про вiдмову у
прийняттi позовної заяви або заяви про порушення справи про
банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення
справи про банкрутство, зупинення провадження у справi, припинення
провадження у справi, про залишення позову без розгляду або залишення
заяви у провадженнi справи про банкрутство без розгляду справа
передається на розгляд мiсцевого господарського суду.
Роздiл XII1
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ У КАСАЦIЙНОМУ ПОРЯДКУ
(Доповнено роздiлом XII1 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 107. Право касацiйного оскарження
Сторони у справi мають право подати касацiйну скаргу, а прокурор
касацiйне подання на рiшення мiсцевого господарського суду, що набрало
законної сили, та постанову апеляцiйного суду. Касацiйну скаргу мають
op`bn подати також особи, яких не було залучено до участi у справi,
якщо суд прийняв рiшення чи постанову, що стосується їх прав i
обов'язкiв.
Стаття 108. Касацiйна iнстанцiя
Вищий господарський суд України переглядає за касацiйною скаргою
(поданням) рiшення мiсцевого господарського суду та постанови
апеляцiйного господарського суду.
Стаття 109. Порядок подання касацiйної скарги (подання)
Касацiйна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого
господарського суду України через мiсцевий чи апеляцiйний
господарський суд, який прийняв оскаржуване рiшення чи постанову.
Мiсцевий або апеляцiйний господарський суд, який прийняв оскаржуване
рiшення або постанову, зобов'язаний надiслати скаргу (подання) разом
зi справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з
дня її надходження.
Стаття 110. Строк подання касацiйної скарги (подання)
Касацiйна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного
мiсяця з дня набрання рiшенням мiсцевого господарського суду чи
постановою апеляцiйного господарського суду законної сили.
Стаття 111. Форма i змiст касацiйної скарги (подання)
Касацiйна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовiй формi i
повинна мiстити:
1) найменування касацiйної iнстанцiї;
2) найменування мiсцевого або апеляцiйного господарського суду, судове
рiшення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рiшення або
постанови;
3) найменування особи, що подає скаргу (подання), та iншої сторони
(сторiн) у справi;
4) вимоги особи, що подала скаргу (подання), iз зазначенням сутi
порушення або неправильного застосування норм матерiального чи
процесуального права;
5) перелiк доданих до скарги (подання) документiв.
Не допускаються посилання у касацiйнiй скарзi (поданнi) на
недоведенiсть обставин справи.
Касацiйна скарга пiдписується особою, яка подала скаргу або її
уповноваженим представником.
До скарги додаються докази сплати державного мита i надсилання копiї
скарги iншiй сторонi у справi.
Стаття 1111. Надсилання касацiйної скарги (подання) сторонам у справi
Особа, яка подала касацiйну скаргу, надсилає iншiй сторонi у справi
копiї касацiйної скарги i доданих до неї документiв, якi у цiєї
qrnpnmh вiдсутнi.
Прокурор, який вносить касацiйне подання, надсилає сторонам у справi
його копiю i копiї доданих до нього документiв, якi вiдсутнi у справi.
Стаття 1112. Вiдзив на касацiйну скаргу (подання)
Сторона у справi, отримавши касацiйну скаргу (подання), має право
надiслати вiдзив на неї касацiйнiй iнстанцiї i особi, що подала скаргу
(подання).
Вiдсутнiсть вiдзиву на касацiйну скаргу (подання) не перешкоджає
перегляду судового рiшення, що оскаржується.
Стаття 1113. Повернення касацiйної скарги (подання)
Касацiйна скарга (подання) не приймається до розгляду i повертається
судом, якщо:
1) касацiйна скарга (подання) пiдписана особою, яка не має права її
пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) скаргу (подання) надiслано iнакше, нiж через мiсцевий або
апеляцiйний господарський суд, що прийняв рiшення або постанову;
3) до скарги (подання) не додано доказiв надiслання її копiї iншiй
сторонi (сторонам) у справi;
4) до скарги не додано документiв, що пiдтверджують сплату державного
мита у встановлених порядку i розмiрi;
5) скаргу (подання) подано пiсля закiнчення строку, встановленого для
її подання, без клопотання або таке клопотання вiдхилено про
вiдновлення цього строку;
6) у скарзi (поданнi) не зазначено сутi порушення або неправильного
застосування норм матерiального чи процесуального права;
7) до надiслання ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження
вiд особи, що подала скаргу (подання), надiйшла заява про її
вiдкликання.
Про повернення касацiйної скарги (подання) виноситься ухвала.
Пiсля усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 i 6 частини
першої цiєї статтi, сторона у справi має право повторно подати
касацiйну скаргу, а прокурор внести касацiйне подання в загальному
порядку.
Стаття 1114. Прийняття касацiйної скарги (подання)
Про прийняття касацiйної скарги (подання) до провадження суд виносить
ухвалу, в якiй повiдомляється про час i мiсце розгляду скарги
(подання).
Ухвала надсилається усiм учасникам судового процесу.
Стаття 1115. Порядок розгляду касацiйної скарги (подання)
У касацiйнiй iнстанцiї скарга (подання) розглядається за правилами
pngckds справи у судi першої iнстанцiї за винятком процесуальних дiй,
пов'язаних iз встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Касацiйна iнстанцiя використовує процесуальнi права суду першої
iнстанцiї виключно для перевiрки юридичної оцiнки обставин справи та
повноти їх встановлення у рiшеннi або постановi господарського суду.
Стаття 1116. Вiдмова вiд касацiйної скарги (подання)
Особа, що подала касацiйну скаргу (подання), має право вiдмовитися вiд
неї до винесення постанови касацiйною iнстанцiєю.
Касацiйна iнстанцiя має право не прийняти вiдмову вiд скарги з
пiдстав, зазначених у частинi шостiй статтi 22 цього Кодексу.
Про прийняття вiдмови вiд скарги (подання) касацiйна iнстанцiя
виносить ухвалу, якщо рiшення або постанову господарського суду не
оскаржено iншою стороною.
Стаття 1117. Межi перегляду справи в касацiйнiй iнстанцiї
Переглядаючи у касацiйному порядку судовi рiшення, касацiйна iнстанцiя
на пiдставi встановлених фактичних обставин справи перевiряє
застосування судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального
i процесуального права.
Касацiйна iнстанцiя не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi
господарського суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про
достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над
iншими, збирати новi докази або додатково перевiряти докази.
У касацiйнiй iнстанцiї не приймаються i не розглядаються вимоги, що не
були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.
Стаття 1118. Строк розгляду касацiйної скарги (подання)
Касацiйна скарга (подання) розглядається у двомiсячний строк з дня
надходження справи разом iз касацiйною скаргою (поданням) до Вищого
господарського суду України.
Стаття 1119. Повноваження касацiйної iнстанцiї
Касацiйна iнстанцiя за результатами розгляду касацiйної скарги
(подання) має право:
1) залишити рiшення першої iнстанцiї або постанову апеляцiйної
iнстанцiї без змiн, а скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати рiшення першої iнстанцiї або постанову апеляцiйної
iнстанцiї повнiстю або частково i прийняти нове рiшення;
3) скасувати рiшення першої iнстанцiї або постанову апеляцiйної
iнстанцiї i передати справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї,
якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статтi
11110 цього Кодексу;
4) скасувати рiшення першої iнстанцiї, постанову апеляцiйної iнстанцiї
повнiстю або частково i припинити провадження у справi чи залишити
позов без розгляду повнiстю або частково;
5) змiнити рiшення першої iнстанцiї або постанову апеляцiйної
iнстанцiї;
6) залишити в силi одне iз ранiше прийнятих рiшень або постанов.
Стаття 11110. Пiдстави для скасування або змiни рiшення або постанови
Пiдставами для скасування або змiни рiшення мiсцевого чи апеляцiйного
господарського суду або постанови апеляцiйного господарського суду є
порушення або неправильне застосування норм матерiального чи
процесуального права.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку пiдставою
для скасування рiшення мiсцевого або постанови апеляцiйного
господарського суду, якщо:
1) справу розглянуто судом у незаконному складi колегiї суддiв;
2) справу розглянуто судом за вiдсутностi будь-якої iз сторiн, не
повiдомленої належним чином про час i мiсце засiдання суду;
3) господарський суд прийняв рiшення або постанову, що стосується прав
i обов'язкiв осiб, якi не були залученi до участi в справi;
4) рiшення або постанова не пiдписанi будь-ким iз суддiв або пiдписанi
не тими суддями, що зазначенi в рiшеннi або постановi;
5) рiшення прийнято не тими суддями, якi входили до складу колегiї, що
розглянула справу;
6) рiшення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної
або територiальної пiдсудностi, крiм випадкiв, передбачених у частинi
четвертiй статтi 17 цього Кодексу.
Стаття 11111. Постанова касацiйної iнстанцiї
За наслiдками розгляду касацiйної скарги (подання) суд приймає
постанову.
У постановi мають бути зазначенi:
1) найменування касацiйної iнстанцiї, склад суду, номер справи i дата
прийняття постанови;
2) найменування сторiн i найменування особи, яка подала касацiйну
скаргу (подання);
3) найменування мiсцевого господарського суду або апеляцiйного
господарського суду, рiшення, постанова якого оскаржується, номер
справи, дата прийняття рiшення, постанови, прiзвище суддi (суддiв);
4) стислий виклад сутi рiшення мiсцевого господарського суду, рiшення,
постанови апеляцiйного господарського суду;
5) пiдстави, з яких оскаржено рiшення, постанову;
6) доводи, викладенi у вiдзивi на касацiйну скаргу (подання);
7) мотиви, за якими касацiйна iнстанцiя не застосовує закони та iншi
mnpl`rhbm3 правовi акти, на котрi посилалися сторони, а також закони
та iншi нормативно-правовi акти, якими керувався суд, приймаючи
рiшення;
8) у разi скасування або змiни рiшення, постанови, - мотиви, за якими
касацiйна iнстанцiя не погодилася з висновками суду першої або
апеляцiйної iнстанцiї;
9) висновки за результатами розгляду касацiйної скарги (подання);
10) дiї, що їх повиннi виконати сторони та суд першої iнстанцiї у разi
скасування рiшення, постанови i передачi справи на новий розгляд;
11) новий розподiл судових витрат у разi скасування чи змiни рiшення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова надсилається сторонам у справi у п'ятиденний строк з дня її
прийняття.
Стаття 11112. Обов'язковiсть вказiвок, що мiстяться у постановi
касацiйної iнстанцiї
Вказiвки, що мiстяться у постановi касацiйної iнстанцiї, є
обов'язковими для суду першої iнстанцiї пiд час нового розгляду
справи.
Постанова касацiйної iнстанцiї не може мiстити вказiвок про
достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги
одних доказiв над iншими, про те, яка норма матерiального права
повинна бути застосована i яке рiшення має бути прийнято за
результатами нового розгляду справи.
Стаття 11113. Касацiйнi скарги на ухвали господарських судiв
Ухвали мiсцевого або апеляцiйного господарського суду можуть бути
оскарженi у касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом
та Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або
визнання його банкрутом".
Касацiйнi скарги на ухвали мiсцевого або апеляцiйного господарських
судiв розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касацiйних
скарг на рiшення мiсцевого господарського суду, постанови апеляцiйного
господарського суду.
Касацiйнi скарги на ухвали мiсцевого або апеляцiйного господарських
судiв можуть подавати сторони та iншi учасники судового процесу,
передбаченi цим Кодексом та Законом України "Про вiдновлення
платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".
У випадках скасування касацiйною iнстанцiєю ухвал про вiдмову у
прийняттi позовної заяви або заяви про порушення справи про
банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення
справи про банкрутство, зупинення провадження у справi, припинення
провадження у справi, про залишення позову без розгляду або про
залишення без розгляду заяви у провадженнi у справi про банкрутство,
справа передається на розгляд суду першої iнстанцiї.
Роздiл XII2
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВЕРХОВНИМ
QSDNL УКРАЇНИ
(Доповнено роздiлом XII2 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 11114. Право касацiйного оскарження судових рiшень Вищого
господарського суду України
Сторони у справi та Генеральний прокурор України мають право оскаржити
у касацiйному порядку постанову Вищого господарського суду України,
прийняту за наслiдками перегляду рiшення мiсцевого господарського
суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляцiйного
господарського суду до Верховного Суду України.
Стаття 11115. Пiдстави для оскарження до Верховного Суду України
постанов Вищого господарського суду України
Верховний Суд України переглядає у касацiйному порядку постанови
Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскарженi:
1) з мотивiв застосування Вищим господарським судом України закону чи
iншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституцiї України;
2) у разi їх невiдповiдностi рiшенням Верховного Суду України чи
Вищого суду iншої спецiалiзацiї з питань застосування норм
матерiального права;
3) у зв'язку з виявленням рiзного застосування Вищим господарським
судом України одного й того ж положення закону чи iншого нормативно-
правового акта у аналогiчних справах;
4) на пiдставi визнання їх мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя
якої визнана Україною, такими, що порушують мiжнароднi зобов'язання
України.
Стаття 11116. Порядок подання касацiйної скарги та внесення
касацiйного подання на постанову Вищого господарського суду України
Касацiйна скарга, касацiйне подання Генерального прокурора України на
постанову Вищого господарського суду України можуть бути поданi не
пiзнiше одного мiсяця з дня її прийняття.
У разi виникнення пiдстав для оскарження постанови Вищого
господарського суду України пiсля закiнчення зазначеного строку
Верховний Суд України зобов'язаний прийняти касацiйну скаргу (подання)
до свого провадження.
Касацiйна скарга, касацiйне подання Генерального прокурора України на
постанову Вищого господарського суду України подаються до Верховного
Суду України через Вищий господарський суд України.
Вищий господарський суд України надсилає касацiйну скаргу (подання)
разом iз справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня
надходження скарги (подання).
Стаття 11117. Порядок перегляду у касацiйному порядку постанов Вищого
господарського суду України
Провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого
господарського суду України порушується за згодою не менше п'яти
qsdd3b Верховного Суду України i розглядається протягом мiсяця з дня
надходження касацiйної скарги чи касацiйного подання.
Постанова Вищого господарського суду України переглядається на
спiльному засiданнi вiдповiдних колегiй суддiв Верховного Суду
України.
Постанови Вищого господарського суду України переглядаються у
касацiйному порядку за правилами розгляду справи у господарському судi
першої iнстанцiї, за винятком процесуальних дiй, пов'язаних iз
встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Стаття 11118. Повноваження Верховного Суду України при переглядi у
касацiйному порядку постанов Вищого господарського суду України
Верховний Суд України за результатами розгляду касацiйної скарги,
касацiйного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого
господарського суду України має право:
1) залишити постанову без змiн, а скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати постанову i передати справу на новий розгляд до суду
першої iнстанцiї;
3) скасувати постанову i припинити провадження у справi.
Стаття 11119. Пiдстави для скасування постанов Вищого господарського
суду України
Пiдставами для скасування постанов Вищого господарського суду України
є їх невiдповiднiсть Конституцiї України, мiжнародним договорам, згода
на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, чи iнше
неправильне застосування норм матерiального права.
Стаття 11120. Постанова Верховного Суду України
За результатами розгляду касацiйної скарги, касацiйного подання
Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду
України бiльшiстю голосiв суддiв, якi брали участь у переглядi
постанови Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова
Верховного Суду України.
Суддi, якi не погоджуються з рiшенням, можуть висловити окрему думку,
яка додається до постанови.
Постанова Верховного Суду України є остаточною i оскарженню не
пiдлягає.
Постанова надсилається сторонам у справi в п'ятиденний строк з дня її
ухвалення.
Стаття 11121. Обов'язковiсть вказiвок, що мiстяться у постановi
Верховного Суду України
Вказiвки, що мiстяться у постановi Верховного Суду України, є
обов'язковими для суду першої iнстанцiї пiд час нового розгляду
справи.
Постанова Верховного Суду України за результатами перегляду у
касацiйному порядку постанови Вищого господарського суду України не
lnfe мiстити вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи
iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яку
норму матерiального права повинно бути застосовано i яке рiшення має
бути ухвалено при новому розглядi справи.
Роздiл XIII
ПЕРЕГЛЯД РIШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА
НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ
Стаття 112. Пiдстави перегляду судових рiшень за нововиявленими
обставинами
Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рiшення, яке
набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають iстотне
значення для справи i не могли бути вiдомi заявниковi.
(У редакцiї Закону України
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 113. Порядок i строк подання заяви (внесення подання) про
перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами
Судове рiшення господарського суду може бути переглянуто за
нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не
пiзнiше двох мiсяцiв з дня встановлення обставин, що стали пiдставою
для перегляду судового рiшення.
Заява, подання прокурора подаються стороною до господарського суду,
який прийняв судове рiшення.
Заявник зобов'язаний надiслати iншим сторонам копiї заяви та доданих
до неї документiв.
До заяви додаються документи, що пiдтверджують надiслання копiї заяви
iншим сторонам, та документ про сплату державного мита.
Заява, подання прокурора чи його заступника до розгляду не приймаються
i повертаються заявниковi у таких випадках:
1) подання пiсля закiнчення встановленого строку без клопотання про
його вiдновлення або вiдхилення такого клопотання господарським судом;
2) подання без доказiв надiслання копiї заяви i доданих до неї
документiв iншим сторонам;
3) вiдсутностi доказiв сплати державного мита у порядку i розмiрi,
встановлених законодавством.
Про повернення заяви виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР;
у редакцiї Закону України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 1131. Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рiшення
за нововиявленими обставинами
Про прийняття заяви, подання прокурора про перегляд судового рiшення
за нововиявленими обставинами господарський суд виносить ухвалу, в
j3i повiдомляється про час i мiсце розгляду заяви чи подання.
Ухвала надсилається вiдповiдно сторонам у справi та прокурору, який
брав участь у справi чи внiс подання.
(Доповнено статтею 1131 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 114. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами
Рiшення i ухвали, що набрали законної сили i прийнятi судом першої
iнстанцiї, переглядаються господарським судом, який прийняв цi судовi
рiшення.
Перегляд за нововиявленими обставинами постанов i ухвал апеляцiйної i
касацiйної iнстанцiї, якими змiнено або скасовано судове рiшення суду
першої iнстанцiї, здiйснюється судом тiєї iнстанцiї, яким змiнено або
прийнято нове судове рiшення.
Заява, подання прокурора про перегляд рiшення, ухвали, постанови за
нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у
судовому засiданнi у мiсячний строк з дня їх надходження.
Неявка заявника та iнших осiб, якi беруть участь у справi, не є
перешкодою для розгляду заяви.
За результатами перегляду судового рiшення приймаються:
1) рiшення - у разi змiни або скасування рiшення;
2) постанова - у разi змiни або скасування постанови;
3) ухвала - у разi змiни чи скасування ухвали або залишення рiшення,
ухвали, постанови без змiн.
Рiшення, ухвала, постанова, прийнятi за результатами перегляду судових
рiшень за нововиявленими обставинами, надсилаються сторонам, прокурору
у п'ятиденний строк з дня їх прийняття.
Рiшення, ухвала, постанова, прийнятi за результатами перегляду судових
рiшень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянутi на
загальних пiдставах.
У разi скасування судового рiшення за результатами його перегляду за
нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за
правилами, встановленими цим Кодексом.
(У редакцiї Закону України
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Роздiл XIV
ВИКОНАННЯ РIШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
Стаття 115. Обов'язковiсть виконання судових рiшень
Рiшення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної
сили, є обов'язковими на всiй територiї України i виконуються у
порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче
провадження".
(У редакцiї Закону України
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 1151. Виключена.
(Доповнено статтею 1151 згiдно iз
Законом України вiд 19.10.2000 р. N 2056-III;
виключена згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 116. Наказ господарського суду i пред'явлення його для
виконання
Виконання рiшення господарського суду провадиться на пiдставi виданого
ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачевi
або надсилається йому пiсля набрання судовим рiшенням законної сили.
Накази про стягнення грошових сум видаються стягувачевi або
надсилаються йому рекомендованим чи цiнним листом, а про стягнення сум
у доход бюджету - мiсцевим органам податкової служби i виконуються у
встановленому порядку через установи банку. Решта наказiв виконується
державними виконавцями.
У разi повного або часткового задоволення первiсного i зустрiчного
позовiв накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному
позову.
Якщо судове рiшення прийнято на користь декiлькох позивачiв, або проти
декiлькох вiдповiдачiв, або якщо виконання повинно бути проведено в
рiзних мiсцях, видаються накази iз зазначенням тiєї частини судового
рiшення, яка пiдлягає виконанню за даним наказом.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 19.10.2000 р. N 2056-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 117. Змiст наказу
У наказi господарського суду має бути зазначено:
1) найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття
рiшення, дата видачi наказу та строк його дiї;
2) резолютивна частина рiшення;
3) найменування стягувача i боржника, їх адреси, найменування i номери
рахункiв у банках.
Якщо рiшенням господарського суду встановлюється вiдстрочка або
розстрочка виконання, в наказi зазначається, з якого часу починається
перебiг строку його дiї.
Частину третю статтi 117 виключено.
Наказ пiдписується суддею i засвiдчується печаткою господарського
суду.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 19.10.2000 р. N 2056-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 118. Виключена.
(згiдно iз Законом України
вiд 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 118. Строк для пред'явлення наказу до виконання
Виданий стягувачевi наказ може бути пред'явлено до виконання не
пiзнiше трьох мiсяцiв з дня прийняття рiшення, ухвали, постанови або
закiнчення строку, встановленого у разi вiдстрочки виконання судового
рiшення або пiсля винесення ухвали про поновлення пропущеного строку
для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується
час, на який виконання судового рiшення було зупинено.
(Доповнено статтею 118 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 119. Виключена.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
законами України вiд 30.06.93 р. N 3345-XII,
вiд 20.02.96 р. N 54/96-ВР,
виключена згiдно iз Законом України
вiд 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 119. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання
У разi пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин,
визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути
вiдновлено.
Заява про вiдновлення пропущеного строку подається до господарського
суду, який прийняв судове рiшення. Заява розглядається у засiданнi
господарського суду, про час i мiсце якого повiдомляються ухвалою
стягувач i боржник. Неявка боржника i стягувача у судове засiдання не
є перешкодою для розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається
стягувачевi i боржнику.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
(Доповнено статтею 119 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 120. Видача дублiката наказу
У разi втрати наказу господарський суд може видати його дублiкат, якщо
стягувач звернувся iз заявою про це до закiнчення строку,
встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Про видачу дублiката наказу виноситься ухвала.
До заяви про видачу дублiката наказу мають бути доданi:
довiдка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про
brp`rs наказу;
при втратi наказу стягувачем - довiдка стягувача, пiдписана керiвником
чи заступником керiвника та головним (старшим) бухгалтером
пiдприємства, органiзацiї, що наказ втрачено i до виконання не
пред'явлено.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 121. Вiдстрочка або розстрочка виконання рiшення, змiна способу
та порядку виконання рiшення, ухвали, постанови
При наявностi обставин, що ускладнюють виконання рiшення або роблять
його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням
прокурора чи його заступника або за своєю iнiцiативою господарський
суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це
питання у судовому засiданнi з викликом сторiн, прокурора чи його
заступника i у виняткових випадках, залежно вiд обставин справи, може
вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення, ухвали, постанови,
змiнити спосiб та порядок їх виконання.
При вiдстрочцi або розстрочцi виконання рiшення, ухвали, постанови
господарський суд на загальних пiдставах може вжити заходiв щодо
забезпечення позову.
Про вiдстрочку або розстрочку виконання рiшення, ухвали, постанови,
змiну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути
оскаржена у встановленому порядку. В необхiдних випадках ухвала
надсилається установi банку за мiсцезнаходженням боржника або
державному виконавцю.
Мирова угода, укладена сторонами у процесi виконання судового рiшення,
подається на затвердження господарського суду, який прийняв вiдповiдне
судове рiшення. Про затвердження мирової угоди господарський суд
виносить ухвалу.
(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз
законами України вiд 13.05.97 р. N 251/97-ВР,
вiд 19.10.2000 р. N 2056-III,
вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 1211. Зупинення виконання судового рiшення
Суд касацiйної iнстанцiї за заявою сторони чи поданням прокурора або
за своєю iнiцiативою може зупинити виконання оскарженого рiшення
господарського суду до закiнчення його перегляду в порядку касацiї.
Про зупинення виконання судового рiшення виноситься ухвала.
Пiсля закiнчення перегляду оскарженого судового рiшення господарський
суд може поновити виконання судового рiшення, про що виноситься
ухвала.
(Доповнено статтею 1211 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 1212. Оскарження дiй чи бездiяльностi органiв Державної
виконавчої служби
Скарги на дiї чи бездiяльнiсть органiв Державної виконавчої служби
щодо виконання рiшень, ухвал, постанов господарських судiв можуть бути
поданi стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днiв з дня
вчинення оскаржуваної дiї, або з дня, коли зазначеним особам стало про
неї вiдомо, або з дня, коли дiя мала бути вчинена.
Скарги на дiї органiв Державної виконавчої служби розглядаються
господарським судом, про час i мiсце якого повiдомляються ухвалою
стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рiшень.
Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної
виконавчої служби в судове засiдання не є перешкодою для розгляду
скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається
стягувачевi, боржниковi та органовi виконання судових рiшень. Ухвалу
може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
(Доповнено статтею 1212 згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 122. Поворот виконання рiшення, постанови
Якщо виконанi рiшення або постанова змiненi чи скасованi i прийнято
нове рiшення про повну або часткову вiдмову в позовi, або провадження
у справi припинено, або позов залишено без розгляду, боржниковi
повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за
змiненими чи скасованими у вiдповiднiй частинi рiшенням, постановою.
Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його
вартостi провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої
додається довiдка, пiдписана керiвником чи заступником керiвника i
головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за ранiше
прийнятим рiшенням, списано установою банку або майно вилучено
державним виконавцем.
Якщо не приведенi у виконання рiшення або постанова змiненi чи
скасованi i прийнято нове рiшення про повну або часткову вiдмову в
позовi, або провадження у справi припинено, або заяву залишено без
розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове
припинення стягнення за змiненими чи скасованими у вiдповiднiй частинi
рiшенням, постановою.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз
Законом України вiд 19.10.2000 р. N 2056-III)
Роздiл XV
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ IНОЗЕМНИХ ПIДПРИЄМСТВ I ОРГАНIЗАЦIЙ
(Доповнено роздiлом XV згiдно iз
Законом України вiд 21.06.2001 р. N 2539-III)
Стаття 123. Процесуальнi права iноземних пiдприємств i органiзацiй
Iноземнi пiдприємства i органiзацiї мають право звертатися до
господарських судiв згiдно з встановленою пiдвiдомчiстю i пiдсуднiстю
господарських спорiв за захистом своїх порушених або оспорюваних прав
i охоронюваних законом iнтересiв.
Iноземнi пiдприємства i органiзацiї мають процесуальнi права i
обов'язки нарiвнi з пiдприємствами i органiзацiями України.
Законодавством України можуть бути встановленi вiдповiднi обмеження
щодо пiдприємств i органiзацiй тих держав, законодавством яких
обмежуються процесуальнi права пiдприємств або органiзацiй України.
Стаття 124. Компетенцiя господарських судiв у справах за участю
iноземних пiдприємств i органiзацiй
Господарськi суди розглядають справи за участю iноземних пiдприємств i
органiзацiй, якщо мiсцезнаходження вiдповiдача на територiї України.
Пiдвiдомчiсть i пiдсуднiсть справ за участю iноземних пiдприємств i
органiзацiй визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17
цього Кодексу.
Господарськi суди мають право також розглядати справи за участю
iноземних пiдприємств i органiзацiй, якщо:
1) мiсцезнаходженням фiлiї, представництва, iншого вiдособленого
пiдроздiлу iноземного пiдприємства чи органiзацiї є територiя України;
2) iноземне пiдприємство чи органiзацiя має на територiї України
нерухоме майно, щодо якого виник спiр.
Стаття 125. Судовий iмунiтет
Подання до господарського суду позову до iноземної держави, залучення
її до участi у справi як третьої особи, накладення арешту на майно або
грошовi кошти, що належать iноземнiй державi i знаходяться на
територiї України, а також застосування щодо неї iнших заходiв
забезпечення позову, звернення стягнення на майно iноземної держави в
порядку примусового виконання судового рiшення господарського суду
допускається лише за згодою компетентних органiв вiдповiдної держави,
якщо iнше не передбачено законами України або мiжнародними договорами
України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.
Судовий iмунiтет мiжнародних органiзацiй визначається законодавством
України i мiжнародними договорами України.
Голова Верховної Ради
України Л. КРАВЧУК
м. Київ
6 листопада 1991 року
N 1798-XII