ЗАКОН УКРАЇНИ
Про автомобiльний транспорт
Цей Закон визначає засади органiзацiї та експлуатацiї автомобiльного
транспорту.
РОЗДIЛ I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНIЗАЦIЇ ТА ЕКСПЛУАТАЦIЇ АВТОМОБIЛЬНОГО
ТРАНСПОРТУ
Глава 1. ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ ДIЯЛЬНОСТI АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Стаття 1. Визначення основних термiнiв
У цьому Законi наведенi термiни вживаються в такому значеннi:
автомобiльний транспортний засiб - дорожнiй транспортний засiб, за
допомогою якого здiйснюється перевезення пасажирiв i вантажiв
автомобiльними дорогами чи виконання спецiальних робочих функцiй;
автобус - пасажирський автомобiльний транспортний засiб з кiлькiстю
мiсць для сидiння бiльше дев'яти з мiсцем водiя включно;
автовокзал - комплекс будiвель, споруд, стоянок та пiд'їздiв для
прийняття, вiдправлення, управлiння рухом автобусiв та одночасного
обслуговування 150 i бiльше пасажирiв;
автостанцiя - споруда або комплекс будiвель, споруд, стоянок та
пiд'їздiв для прийняття, вiдправлення, управлiння рухом автобусiв та
одночасного обслуговування до 150 пасажирiв;
автобусний маршрут (маршрути, рейс) загального користування (далi -
автобусний маршрут загального користування) - визначений уповноваженим
органом шлях проходження автобуса мiж вiдповiдно обладнаними пунктами
для перевезення пасажирiв;
вантажна автомобiльна станцiя - комплекс будiвель, споруд, призначених
для виконання вантажних, господарських робiт з вантажами та надання
транспортно-експедицiйних послуг перевiзникам;
вантажний термiнал (автопорт) - комплекс будiвель, споруд, обладнаних
навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних,
господарських робiт з вантажами, технiчного обслуговування
автомобiльних транспортних засобiв, транспортно-експедицiйних та iнших
послуг перевiзникам;
дорожнiй лист - документ встановленого законодавством зразка для
визначення та облiку роботи автомобiльного транспортного засобу;
зупинка - спецiально обладнаний пункт для очiкування автобуса та
посадки i висадки пасажирiв;
контейнерний пункт - комплекс будiвель, споруд, обладнаних технiчними
засобами, призначених для виконання навантажувально-розвантажувальних,
господарських операцiй з контейнерами, а також робiт з технiчного
обслуговування i ремонту контейнерiв та надання транспортно-
ejqoedhv3imhu послуг перевiзникам;
легковий автомобiль - пасажирський автомобiльний транспортний засiб з
числом мiсць для сидiння не бiльше дев'яти з мiсцем водiя включно;
перевiзник - особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та)
вантажу автомобiльним транспортом загального користування;
причiп - транспортний засiб, призначений для руху в з'єднаннi з
автомобiльним транспортним засобом;
сiдельний тягач - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та
обладнанням призначений для буксирування напiвпричепа;
спецiальний автомобiль - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та
обладнанням призначений для виконання спецiальних робочих функцiй;
спецiалiзований автомобiль - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та
обладнанням призначений для перевезення пасажирiв або вантажiв певних
категорiй;
стоянка таксi - спецiально обладнаний пункт для зупинки таксi та
посадки пасажирiв;
таксi - спецiальний легковий автомобiль, обладнаний таксометром i
призначений для перевезення пасажирiв та їх багажу в iндивiдуальному
порядку.
Стаття 2. Склад автомобiльного транспорту
Автомобiльний транспорт загального користування як пiдгалузь галузi
транспорту покликаний задовольняти потреби населення та суспiльного
виробництва в автомобiльних перевезеннях. Його утворюють перевiзники,
автостанцiї, автовокзали, виконавцi ремонту i технiчного
обслуговування автомобiльних транспортних засобiв, вантажнi термiнали
(автопорти), вантажнi автомобiльнi станцiї та контейнернi пункти.
Автомобiльнi транспортнi засоби перевiзникiв, що використовуються ними
для надання послуг з перевезень пасажирiв i вантажiв, вiдносяться до
автомобiльного транспорту загального користування.
Автомобiльнi транспортнi засоби суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi,
установ та органiзацiй, що використовуються ними тiльки для власних
потреб, вiдносяться до вiдомчого автомобiльного транспорту.
Автомобiльнi транспортнi засоби фiзичних осiб, що використовуються
ними тiльки для власних потреб, вiдносяться до iндивiдуального
автомобiльного транспорту.
Стаття 3. Законодавство про автомобiльний транспорт
Законодавство про автомобiльний транспорт складається з цього Закону,
законiв України "Про транспорт", "Про дорожнiй рух" та iнших
нормативно-правових актiв.
Стаття 4. Сфера дiї цього Закону
Дiя цього Закону поширюється на вiдносини, пов'язанi з дiяльнiстю у
сферi автомобiльного транспорту.
Стаття 5. Використання земель автомобiльним транспортом загального
користування
Автомобiльним транспортом загального користування використовуються
землi транспорту та iншi землi вiдповiдно до земельного законодавства.
Глава 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДIЯЛЬНОСТI АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Стаття 6. Завдання та функцiї державного регулювання дiяльностi
автомобiльного транспорту
Основним завданням державного регулювання дiяльностi автомобiльного
транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалiзацiї єдиної
економiчної, iнвестицiйної, науково-технiчної та соцiальної полiтики.
Основними функцiями державного регулювання дiяльностi автомобiльного
транспорту є:
формування ринку послуг;
контроль за виконанням законодавства про автомобiльний транспорт;
нормативно-правове регулювання з питань автомобiльного транспорту;
лiцензування дiяльностi перевiзникiв;
стандартизацiя i сертифiкацiя;
органiзацiя та контроль автомобiльних перевезень;
тарифна, iнновацiйна та iнвестицiйна полiтика;
державне замовлення на соцiально значущi послуги автомобiльного
транспорту загального користування;
захист прав споживачiв послуг автомобiльного транспорту.
Стаття 7. Система органiв державного регулювання
Верховна Рада України визначає основнi напрями державної полiтики у
сферi автомобiльного транспорту, законодавчi основи її реалiзацiї.
Загальне державне регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту
здiйснює Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади в галузi транспорту забезпечує
проведення державної полiтики на автомобiльному транспортi через свої
територiальнi органи, службу мiжнародних автомобiльних перевезень та
урядовий орган державного управлiння на автомобiльному транспортi.
Функцiї територiального органу центрального органу виконавчої влади в
галузi транспорту в мiстi Києвi здiйснює вiдповiдний структурний
пiдроздiл Київської мiської державної адмiнiстрацiї.
Нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади в галузi
транспорту, виданi в межах його компетенцiї, обов'язковi до виконання
на територiї України.
Урядовий орган державного управлiння на автомобiльному транспортi
npc`m3gnbs: контроль за виконанням законодавства про автомобiльний
транспорт та пiдготовку пропозицiй щодо його вдосконалення, у
встановленому порядку бере участь у здiйсненнi стандартизацiї та
сертифiкацiї, лiцензування перевезень, формує пропозицiї щодо тарифної
полiтики, вiдповiдно до законодавства забезпечує захист прав
споживачiв послуг автомобiльного транспорту загального користування.
Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї органiзовують та контролюють
автомобiльнi перевезення вiдповiдно до законодавства.
Стаття 8. Стандартизацiя i сертифiкацiя на автомобiльному транспортi
Державна система стандартизацiї на автомобiльному транспортi
спрямована на:
забезпечення безпеки об'єктiв з урахуванням ризику виникнення
природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй;
створення нормативної бази функцiонування систем стандартизацiї i
сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг;
забезпечення обороноздатностi та мобiлiзацiйної готовностi держави.
Сертифiкацiя товарiв, робiт, послуг на автомобiльному транспортi
загального користування здiйснюється з метою:
запобiгання реалiзацiї товарiв, робiт, послуг, небезпечних для життя,
здоров'я людей та майна осiб i довкiлля;
сприяння споживачам у свiдомому виборi товарiв, робiт, послуг;
створення умов для участi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi
належать до автомобiльного транспорту загального користування, у
мiжнародному економiчному, науково-технiчному спiвробiтництвi.
Порядок проведення сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг на
автомобiльному транспортi визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.
Стаття 9. Лiцензування на автомобiльному транспортi загального
користування
Надання послуг з перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом загального користування пiдлягає лiцензуванню вiдповiдно
до закону.
Лiцензування на автомобiльному транспортi загального користування
спрямоване на визначення початкових i поточних умов надання послуг з
перевезень, а також найважливiших параметрiв обслуговування
споживачiв.
Завданням лiцензування на автомобiльному транспортi загального
користування є:
сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист вiд
недобросовiсних суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та стимулювання
впровадження нових видiв послуг;
створення конкурентного середовища;
захист прав споживачiв та ринку послуг вiд небезпечних перевезень;
забезпечення надання послуг за встановленими рiвнями якостi;
забезпечення використання сертифiкованих i дозволених для використання
транспортних засобiв;
забезпечення доступностi послуг.
Вiдшкодування витрат, пов'язаних з видачею лiцензiй на перевезення
пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом загального
користування, пасажирiв i багажу на таксi та з контролем виконання
лiцензiатами лiцензiйних умов, здiйснюється вiдповiдно до закону про
Державний бюджет України за рахунок плати за лiцензiї.
Стаття 10. Тарифна полiтика на автомобiльному транспортi загального
користування
Тарифна полiтика на автомобiльному транспортi загального користування
повинна задовольняти пiдприємницький iнтерес, розвиток автомобiльного
транспорту, стимулювати впровадження новiтнiх технологiй перевезень,
застосування сучасних зразкiв автомобiльних транспортних засобiв, а
також сприяти вирiшенню таких завдань:
пiдвищення можливостей суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi
належать до автомобiльного транспорту загального користування, щодо
забезпечення потреб споживачiв у послугах, залучення iнвестицiй у його
розвиток та досягнення сталих економiчних умов роботи;
стимулювання конкуренцiї i появи нових суб'єктiв пiдприємницької
дiяльностi, якi належать до автомобiльного транспорту загального
користування;
забезпечення балансу мiж платоспроможним попитом на послуги та обсягом
витрат на їх надання;
забезпечення стабiльностi, прозоростi i прогнозованостi тарифiв.
Стаття 11. Органiзацiя перевезень автомобiльним транспортом загального
користування
Органiзацiя перевезень вантажiв автомобiльним транспортом загального
користування здiйснюється перевiзниками за замовленнями
вантажовласникiв (уповноважених ними осiб), а також у межах поставки
продукцiї для державних потреб.
Органiзацiя перевезень пасажирiв на автобусних маршрутах загального
користування здiйснюється в межах повноважень урядовим органом
державного управлiння на автомобiльному транспортi, мiсцевими
державними адмiнiстрацiями та, в межах делегованих цим Законом
повноважень, органами мiсцевого самоврядування у порядку, визначеному
Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Органiзацiя туристичних перевезень та перевезень на замовлення
здiйснюється перевiзниками у встановленому законодавством порядку
виходячи з попиту на такi послуги.
Сiльськi, селищнi, мiськi ради та їх виконавчi органи в межах своїх
повноважень органiзовують вiдповiдно до законодавства перевезення
пасажирiв автомобiльним транспортом на територiї вiдповiдного
населеного пункту.
Стаття 12. Надання соцiально значущих послуг автомобiльного транспорту
загального користування
Надання соцiально значущих послуг автомобiльного транспорту загального
користування здiйснюється вiдповiдно до законодавства з питань
поставки продукцiї для державних потреб.
Соцiально значущими послугами автомобiльного транспорту загального
користування є послуги з перевезення пасажирiв автобусними маршрутами
загального користування за визначеними уповноваженими органами
тарифами та на пiльгових умовах вiдповiдно до законодавства.
Стаття 13. Страхування
Страхування на автомобiльному транспортi здiйснюється вiдповiдно до
закону. При придбаннi квитка пасажиру надається iнформацiя про
страховика та здiйснений вид обов'язкового страхування.
Стаття 14. Забезпечення дiяльностi автомобiльного транспорту
Органiзацiйне, науково-технiчне та методичне забезпечення, державне
регулювання та контроль, мiжнародна дiяльнiсть автомобiльного
транспорту загального користування фiнансуються у вiдповiдностi iз
законом про Державний бюджет України.
Глава 3. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ НА АВТОМОБIЛЬНОМУ ТРАНСПОРТI
Стаття 15. Завдання та система державного контролю на автомобiльному
транспортi
Основним завданням державного контролю на автомобiльному транспортi є
забезпечення виконання законодавства про автомобiльний транспорт.
Державний контроль на автомобiльному транспортi здiйснюють центральний
орган виконавчої влади в галузi транспорту, його територiальнi органи,
у тому числi служба мiжнародних автомобiльних перевезень, та урядовий
орган державного управлiння на автомобiльному транспортi, а також iншi
органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування вiдповiдно
до закону.
Стаття 16. Порядок здiйснення державного контролю територiальними
органами центрального органу виконавчої влади в галузi транспорту
Державному контролю територiальними органами центрального органу
виконавчої влади в галузi транспорту пiдлягає дотримання вимог цього
Закону суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, що належать до
автомобiльного транспорту загального користування, їх персоналом та
споживачами послуг.
Територiальнi органи центрального органу виконавчої влади в галузi
транспорту здiйснюють державний контроль суб'єктiв пiдприємницької
дiяльностi, якi належать до автомобiльного транспорту загального
користування, шляхом проведення планових та позапланових перевiрок.
Плановi перевiрки здiйснюються не частiше одного разу на рiк.
Позаплановi перевiрки здiйснюються лише на пiдставi надходження у
письмовiй формi заяви (повiдомлення) про порушення суб'єктом
пiдприємницької дiяльностi вимог законодавства про автомобiльний
транспорт або з метою перевiрки виконання припису про усунення
порушення цього законодавства. Державний контроль перевезень пасажирiв
3 вантажiв автомобiльним транспортом загального користування
проводиться при їх здiйсненнi.
Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi пiд час перевiрки дотримання вимог
законодавства про автомобiльний транспорт надає всi необхiднi для
проведення перевiрки документи, передбаченi цим Законом, та забезпечує
умови для її проведення.
Територiальний орган центрального органу виконавчої влади в галузi
транспорту, що здiйснює перевiрку, за результатами цiєї перевiрки
складає акт у двох примiрниках. Один примiрник акта видається
керiвнику суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, який перевiрявся,
другий - зберiгається органом, який здiйснив перевiрку.
При виявленнi порушення вимог законодавства про автомобiльний
транспорт територiальнi органи центрального органу виконавчої влади в
галузi транспорту мають право не пiзнiше десяти робочих днiв з дня
виявлення цього порушення:
внести припис про усунення порушення;
у встановленому порядку здiйснити заходи щодо обмеження надання певних
послуг, виконання робiт суб'єктом пiдприємницької дiяльностi, який
належить до автомобiльного транспорту загального користування;
застосувати вiдповiдно до цього Закону фiнансовi санкцiї.
Порядок проведення державного контролю на автомобiльному транспортi
загального користування затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Глава 4. РОЗВИТОК АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 17. Засади розвитку автомобiльного транспорту загального
користування
Розвиток автомобiльного транспорту загального користування
здiйснюється вiдповiдно до загальнодержавної програми розвитку i
вдосконалення транспорту.
Вiдповiдно до загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення
транспорту Верховною Радою Автономної Республiки Крим, обласними та
Київською i Севастопольською мiськими радами затверджуються
регiональнi програми розвитку автомобiльного транспорту загального
користування, якими визначається мережа автобусних маршрутiв
загального користування на вiдповiднiй територiї.
Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування в межах
своїх повноважень сприяють створенню сталих та безпечних умов роботи
автомобiльного транспорту загального користування.
Стаття 18. Пiдтримка розвитку автомобiльного транспорту загального
користування та iнвестицiйна полiтика
Розвиток автомобiльного транспорту загального користування
забезпечується пiдтримкою органiв державної влади шляхом створення
умов для:
надання соцiально значущих його послуг;
придбання автомобiльних транспортних засобiв та засобiв їх технiчного
обслуговування i ремонту;
стимулювання розвитку ринку його послуг.
Iнвестицiйну полiтику на автомобiльному транспортi загального
користування реалiзовують суб'єкти пiдприємницької дiяльностi шляхом
використання своїх внутрiшнiх ресурсiв, зовнiшнiх iнвестицiйних
ресурсiв, а також позичкових та залучених коштiв.
Iнвестицiйнi проекти на автомобiльному транспортi загального
користування, спрямованi на реалiзацiю положень загальнодержавної
програми розвитку та вдосконалення транспорту, регiональних програм
розвитку автомобiльного транспорту загального користування,
реалiзовуються на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабiнетом
Мiнiстрiв України.
Глава 5. ПЕРСОНАЛ АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 19. Статус персоналу автомобiльного транспорту загального
користування
До персоналу автомобiльного транспорту загального користування
належать працiвники, якi безпосередньо здiйснюють надання послуг
автомобiльного транспорту загального користування.
Трудовi вiдносини персоналу автомобiльного транспорту загального
користування регулюються трудовим законодавством, у тому числi
положенням про дисциплiну та правилами внутрiшнього трудового
розпорядку.
Створення робочих мiсць для працевлаштування iнвалiдiв проводиться
перевiзниками у розмiрi 4 вiдсоткiв загальної чисельностi працюючих,
крiм водiїв.
Перелiк категорiй i посад працiвникiв, якi належать до персоналу
автомобiльного транспорту загального користування, затверджується
Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 20. Вимоги до персоналу автомобiльного транспорту загального
користування
Персонал автомобiльного транспорту загального користування повинен
вiдповiдати визначеним законодавством вимогам, зокрема:
мати необхiдний рiвень професiйної квалiфiкацiї;
забезпечувати якiсне надання послуг автомобiльного транспорту
загального користування;
ввiчливо та уважно реагувати на звернення споживачiв послуг
автомобiльного транспорту загального користування.
Стаття 21. Особливостi органiзацiї працi та контролю за роботою водiїв
автомобiлiв
З метою органiзацiї безпечної працi та ефективного контролю за роботою
водiїв автомобiлiв перевiзники зобов'язанi:
органiзовувати роботу водiїв, режими їх працi i вiдпочинку вiдповiдно
до вимог законодавства;
здiйснювати заходи, спрямованi на забезпечення безпеки дорожнього
руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони працi;
забезпечувати водiїв санiтарно-побутовими примiщеннями i обладнанням.
Контроль за роботою водiїв автомобiлiв повинен забезпечувати безпечне
виконання водiями транспортної роботи i включає органiзацiю перевiрок
режимiв їх працi i вiдпочинку, а також виконання водiями вимог цього
Закону.
Положення про робочий час i час вiдпочинку водiїв автомобiльних
транспортних засобiв затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України.
Глава 6. АВТОМОБIЛЬНI ТРАНСПОРТНI ЗАСОБИ
Стаття 22. Класифiкацiя автомобiльних транспортних засобiв
Автомобiльнi транспортнi засоби за своїм призначенням подiляються на:
пасажирськi автомобiлi;
вантажнi автомобiлi;
вантажопасажирськi автомобiлi;
причепи.
Стаття 23. Вимоги до автомобiльних транспортних засобiв та запасних
частин до них
Автомобiльнi транспортнi засоби повиннi вiдповiдати таким вимогам:
не загрожувати безпецi осiб, якi ними користуються, або iншим
учасникам руху;
рiвень шкiдливих речовин, що видiляються ними, не повинен перевищувати
встановленi законодавством значення;
не спричиняти нищення дорiг та їх облаштування;
забезпечувати достатнє поле огляду водiєвi, а також легке, зручне i
повне користування засобами керування, гальмування, сигналiзацiї та
освiтлення дороги;
не спричиняти радiоелектричних перешкод вище встановленого рiвня.
Запаснi частини повиннi вiдповiдати вимогам нормативної та
конструкторської документацiї i мати маркування для їх iдентифiкацiї.
Обладнання та пристрої автомобiльних транспортних засобiв, насамперед
тi, що сприяють безпецi та охоронi довкiлля вiд негативних наслiдкiв
їх використання, повиннi утримуватись у належному технiчному станi,
дiяти надiйно та ефективно.
Стаття 24. Сертифiкацiя автомобiльних транспортних засобiв та запасних
w`qrhm до них
Автомобiльнi транспортнi засоби та запаснi частини до них пiдлягають
обов'язковiй сертифiкацiї вiдповiдно до закону.
Стаття 25. Захист автомобiльних транспортних засобiв вiд використання
без вiдома їх власникiв (користувачiв)
Захист автомобiльних транспортних засобiв вiд використання без вiдома
їх власникiв (користувачiв) здiйснюється ними шляхом зберiгання цих
засобiв у спецiально пристосованих для цього примiщеннях, гаражах, на
майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Органи мiсцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають
рiшення про органiзацiю мiсць зберiгання автомобiльних транспортних
засобiв на вiдповiднiй територiї та здiйснюють контроль за їх
дiяльнiстю вiдповiдно до чинного законодавства.
Стаття 26. Вимоги до технiчного обслуговування i ремонту автомобiльних
транспортних засобiв
Технiчне обслуговування i ремонт автомобiльних транспортних засобiв та
їх складових виконуються з метою пiдтримання їх у роботоздатному станi
i забезпечення встановлених виробником технiчних характеристик.
Технiчне обслуговування i ремонт повиннi забезпечувати вiдповiднiсть
автомобiльних транспортних засобiв вимогам законодавства про
автомобiльний транспорт.
Виконавцем технiчного обслуговування i ремонту є суб'єкт
пiдприємницької дiяльностi, який повинен мати для цього:
квалiфiкований вiдповiдно до видiв робiт персонал;
виробничi споруди, засоби технiчного обслуговування i ремонту, якi
вiдповiдають встановленим законодавством вимогам.
Порядок встановлення вiдповiдностi виконавця технiчного обслуговування
i ремонту автомобiльних транспортних засобiв та їх складових вимогам
законодавства та правила надання послуг з технiчного обслуговування i
ремонту автомобiльних транспортних засобiв затверджуються Кабiнетом
Мiнiстрiв України.
Стаття 27. Вимоги до автомобiльного палива, мастильних матерiалiв та
до їх реалiзацiї
Автомобiльне паливо та мастильнi матерiали повиннi вiдповiдати
встановленим законодавством вимогам i супроводжуватися сертифiкатом
вiдповiдностi цим вимогам. Реалiзацiя автомобiльного палива та
мастильних матерiалiв здiйснюється лише у вiдведених для цього у
встановленому порядку мiсцях.
Вiдносини мiж продавцем i покупцем автомобiльного палива та мастильних
матерiалiв визначаються законодавством.
Стаття 28. Особливостi договору про технiчне обслуговування i ремонт
автомобiльного транспортного засобу
Договiр про технiчне обслуговування i ремонт автомобiльного
транспортного засобу укладається вiдповiдно до цивiльного
g`jnmnd`bqrb` мiж замовником i виконавцем у письмовiй формi (договiр,
наряд-замовлення, накладна, квитанцiя тощо) та повинен вiдповiдати
вимогам законодавства.
Iстотними умовами договору про технiчне обслуговування i ремонт
автомобiльного транспортного засобу є:
найменування та мiсцезнаходження сторiн за цим договором;
перелiк робiт з технiчного обслуговування чи ремонту та термiн їх
виконання;
вартiсть робiт та порядок розрахункiв;
гарантiйнi зобов'язання виконавця.
Виконавець за договором про технiчне обслуговування i ремонт
автомобiльного транспортного засобу пiд час його укладання чи
виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додатковi
оплачуванi послуги.
Стаття 29. Обов'язки та вiдповiдальнiсть виконавця за договором про
технiчне обслуговування i ремонт автомобiльних транспортних засобiв
Виконавець за договором про технiчне обслуговування i ремонт
автомобiльних транспортних засобiв зобов'язаний:
надавати можливiсть замовнику (уповноваженiй ним особi) особисто
спостерiгати за виконанням договору;
безплатно усувати недолiки, виявленi пiд час приймання виконаної
згiдно з договором роботи;
безплатно виконувати роботу чи вiдшкодовувати замовнику витрати,
пов'язанi з усуненням недолiкiв вiд неналежного виконання договору;
гарантувати вiдповiднiсть технiчного стану автомобiльного
транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним
технiчного обслуговування i ремонту цього автомобiльного транспортного
засобу;
виконувати гарантiйнi зобов'язання, наданi ним замовнику.
Виконавець за договором про надання послуг з технiчного обслуговування
i ремонту автомобiльного транспортного засобу несе вiдповiдальнiсть за
невиконання або неналежне виконання цього договору згiдно з цим
договором, якщо iнше не передбачено законом.
Стаття 30. Права замовника за договором про технiчне обслуговування i
ремонт автомобiльного транспортного засобу
Замовник за договором про технiчне обслуговування i ремонт
автомобiльного транспортного засобу має право:
одержувати достовiрну iнформацiю про предмет договору та його
виконавця;
спостерiгати особисто (через уповноважену ним особу) за виконанням
робiт за договором;
на вiдшкодування збиткiв, завданих у результатi невиконання або
неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне
усунення ним недолiкiв у перiод гарантiйного термiну.
Глава 7. АВТОМОБIЛЬНI ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ
Стаття 31. Iнфраструктура автомобiльних шляхiв сполучення
До iнфраструктури автомобiльних шляхiв сполучення належать:
автомобiльнi дороги, автовокзали, автостанцiї, зупинки автобусних
маршрутiв загального користування, майданчики для розвороту i вiдстою
автобусiв у початкових i кiнцевих пунктах маршрутiв, стоянки таксi,
вантажнi термiнали (автопорти), вантажнi автомобiльнi станцiї,
контейнернi пункти, об'єкти дорожнього сервiсу.
До об'єктiв дорожнього сервiсу, призначених для надання послуг
перевiзникам, водiям та пасажирам, належать: стоянки, мийки,
автозаправнi станцiї, мотелi, кемпiнги, магазини, пункти громадського
харчування, зв'язку та медичної допомоги.
Стаття 32. Вимоги до iнфраструктури автомобiльних шляхiв сполучення
На автовокзалах та автостанцiях забезпечується:
прийом та вiдправлення автобусiв i пасажирiв;
органiзацiя продажу квиткiв населенню;
диспетчерське управлiння i регулювання руху автобусiв;
контроль екiпiровки та санiтарного стану автобусiв, дорожньої
документацiї водiїв та дотримання визначеного режиму роботи
пiдприємств, установ i органiзацiй, розташованих на їх територiї;
органiзацiя побутового обслуговування пасажирiв i водiїв.
У разi скорочення обсягiв пасажирських перевезень задiянi для цього
примiщення автовокзалiв чи автостанцiй тимчасово, до вiдновлення
зазначених обсягiв перевезень, вiдповiдно до законодавства можуть
використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг.
Перепрофiлювання автовокзалiв чи автостанцiй може здiйснюватися їх
власниками лише при закриттi усiх автобусних маршрутiв загального
користування, що пролягають через них, та за згодою органу мiсцевого
самоврядування населеного пункту i територiального органу центрального
органу виконавчої влади в галузi транспорту.
Розмiщення зупинок та стоянок таксi повинно забезпечувати:
зручний i безпечний прохiд до них;
якнайменше зниження пропускної здатностi дороги;
вiдсутнiсть перешкод iншим видам транспорту;
зручну пересадку на iншi види транспорту;
безпеку дорожнього руху.
Розмiщення майданчикiв для розвороту i вiдстою автобусiв у початкових
3 кiнцевих пунктах маршрутiв повинно вiдповiдати безпецi дорожнього
руху.
На вантажних термiналах (автопортах) забезпечується:
навантаження, розвантаження та зберiгання вантажiв;
збирання дрiбних партiй вантажiв та формування їх у великоваговi
вiдправлення за напрямами перевезень;
технiчне обслуговування i ремонт автомобiльних транспортних засобiв;
заправлення та миття автомобiльних транспортних засобiв;
надання транспортно-експедицiйних послуг;
надання послуг з вiдпочинку, харчування та зв'язку для перевiзникiв i
водiїв.
На вантажних автомобiльних станцiях забезпечується:
навантаження, розвантаження та зберiгання вантажiв;
збирання дрiбних партiй вантажiв та формування їх у великоваговi
вiдправлення за напрямами перевезень;
надання транспортно-експедицiйних послуг.
На контейнерних пунктах забезпечується:
навантаження та розвантаження контейнерiв;
зберiгання контейнерiв;
збирання дрiбних партiй контейнерiв та формування їх у великоваговi
вiдправлення за напрямами перевезень;
ремонт та обслуговування контейнерiв;
надання транспортно-експедицiйних послуг.
Стаття 33. Будiвництво, ремонт i утримання об'єктiв iнфраструктури
автомобiльних шляхiв сполучення
Будiвництво, ремонт i утримання об'єктiв iнфраструктури автомобiльних
шляхiв сполучення здiйснюються вiдповiдно до вимог законодавства та з
метою задоволення потреб споживачiв послуг автомобiльного транспорту
загального користування.
Ремонт i утримання об'єктiв iнфраструктури автомобiльних шляхiв
сполучення здiйснюються їх власниками.
Стаття 34. Послуги автостанцiй та автовокзалiв
Автостанцiї та автовокзали надають пасажирам послуги, пов'язанi з їх
проїздом автобусними маршрутами загального користування. Перелiк
обов'язкових послуг автостанцiй та автовокзалiв визначається правилами
надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту.
За надання обов'язкових послуг автостанцiй та автовокзалiв з осiб, якi
ophda`b`~r| проїзнi квитки, стягується вiдповiдно автостанцiйний чи
автовокзальний збiр, граничнi розмiри якого затверджуються у порядку,
визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України. Iншi послуги автостанцiй та
автовокзалiв, пов'язанi з проїздом пасажирiв автобусними маршрутами
загального користування, крiм послуг кiмнати матерi та дитини,
надаються за додаткову плату.
РОЗДIЛ II
ВНУТРIШНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Глава 8. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ АВТОМОБIЛЬНИМ
ТРАНСПОРТОМ
Стаття 35. Послуги пасажирського автомобiльного транспорту загального
користування та правила їх надання
Послуги пасажирського автомобiльного транспорту загального
користування подiляються на автобуснi, таксi та вантажопасажирськi
перевезення пасажирiв та багажу.
Автобуснi перевезення - це перемiщення людей i багажу за допомогою
автобусiв. Внутрiшнi перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах
загального користування подiляються на: мiськi, примiськi, мiжмiськi
внутрiшньообласнi, мiжмiськi мiжобласнi. До мiських належать
перевезення за маршрутами в межах територiї населеного пункту (далi -
мiськi маршрути). До примiських належать перевезення за маршрутами
завдовжки до 50 кiлометрiв незалежно вiд адмiнiстративно-
територiального подiлу, крiм мiських маршрутiв (далi - примiськi
маршрути). До мiжмiських внутрiшньообласних належать перевезення за
маршрутами, довжина яких перевищує 50 кiлометрiв i якi проходять у
межах територiї Автономної Республiки Крим, областi. До мiжмiських
мiжобласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує
50 кiлометрiв i якi виходять за межi територiї Автономної Республiки
Крим, областi.
Внутрiшнi перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального
користування здiйснюються у звичайному (основний вид перевезень) i
експресному режимах руху та у режимi маршрутного таксi (додатковi види
перевезень). Перевезення пасажирiв у звичайному режимi руху
здiйснюється з дотриманням усiх зупинок, передбачених розкладом руху.
Експреснi перевезення пасажирiв здiйснюються iз скороченням кiлькостi
зупинок та часу перевезення. Маршрутнi таксi здiйснюють перевезення
пасажирiв з обов'язковим наданням їм мiсць для сидiння та з висадкою i
посадкою пасажирiв на їх вимогу.
Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевiзником
i замовником умовах за визначеним ними маршрутом.
Туристичнi перевезення - це нерегулярнi перевезення пасажирiв за
заздалегiдь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Перевезення таксi - це перевезення пасажирiв та їх багажу на таксi.
Вантажопасажирськi перевезення - це перевезення пасажирiв з вантажем
вантажопасажирськими автомобiлями. Вантажопасажирськi перевезення
можуть виконуватися на замовлення або за встановленими маршрутами.
Населенню можуть надаватися додатковi транспортнi послуги з:
попереднього продажу квиткiв;
бронювання мiсць;
замовлення квитка по телефону;
замовлення таксi (звичайного, термiнового, нiчного);
замовлення автобуса;
переоформлення квитка та iншi послуги.
Правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту
затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стаття 36. Пiльговi перевезення пасажирським автомобiльним транспортом
загального користування
Пiльговi перевезення осiб, якi вiдповiдно до законодавства
користуються такими правами, здiйснюються пасажирськими перевiзниками
усiх форм власностi та пiдпорядкування. Пасажирському перевiзнику
забороняється вiдмовлятися вiд пiльгового перевезення, крiм випадкiв,
передбачених законом. Безпiдставна вiдмова вiд пiльгового перевезення
тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно з законом.
Види та обсяги пiльгових перевезень встановлюються державним
замовленням, в якому визначається порядок компенсацiї пасажирським
перевiзникам збиткiв вiд цих перевезень.
Стаття 37. Додатковi зручностi для окремих категорiй пасажирiв пiд час
перевезень
Окремi категорiї пасажирiв мають право на додатковi зручностi пiд час
перевезень автомобiльним транспортом загального користування.
Право позачергового входу в автобус, користування таксi мають:
iнвалiди, громадяни похилого вiку, вагiтнi жiнки, пасажири з дiтьми
дошкiльного вiку. Для зазначених категорiй пасажирiв у переднiй
частинi салону автобуса мiського i примiського маршрутiв вiдводяться
мiсця. Iншi пасажири можуть користуватися цими мiсцями лише за
вiдсутностi в салонi пасажирiв зазначених категорiй.
Право позачергового придбання квиткiв надається iнвалiдам, вагiтним
жiнкам та iншим особам вiдповiдно до законодавства.
На автостанцiях та автовокзалах органiзовується робота кiмнат матерi i
дитини для надання додаткових послуг пасажирам з дiтьми вiком до 5
рокiв та вагiтним жiнкам.
Стаття 38. Документи на перевезення пасажирiв автомобiльним
транспортом загального користування
Документами на перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах
загального користування є:
для пасажирського перевiзника - лiцензiя, договiр iз замовником на
перевезення пасажирiв, паспорт маршруту, документ, що засвiдчує
використання автобуса на законних пiдставах;
для водiя автобуса - посвiдчення водiя, реєстрацiйнi документи на
транспортний засiб, дорожнiй лист, квитково-облiковий лист, схема
маршруту, розклад руху, таблиця вартостi проїзду (крiм мiських
перевезень), дозвiл замовника на перевезення;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусi i на перевезення багажу
(для пiльгового проїзду - посвiдчення особи встановленого зразка).
Документами на перевезення пасажирiв автобусами на замовлення та при
туристичних перевезеннях є:
для пасажирського перевiзника - лiцензiя, документ, що засвiдчує
використання автобуса на законних пiдставах;
для водiя автобуса - посвiдчення водiя, реєстрацiйнi документи на
транспортний засiб, дорожнiй лист.
Документами на перевезення пасажирiв таксi є:
для пасажирського перевiзника - лiцензiя на право надання послуг з
перевезення пасажирiв та їх багажу;
для водiя таксi - посвiдчення водiя, свiдоцтво про реєстрацiю
транспортного засобу, дорожнiй лист.
Автомобiльнi транспортнi засоби, що використовуються для надання
послуг з перевезення пасажирiв, повиннi мати лiцензiйну картку.
Стаття 39. Основнi права та обов'язки водiя автобуса, таксi при
перевезеннi пасажирiв
Водiй автобуса при перевезеннi пасажирiв автомобiльним транспортом
загального користування має право:
вимагати вiд пасажирiв виконання їх обов'язкiв;
не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує
громадський порядок у салонi автобуса, забруднює його, пасажирiв або
їх речi;
пiд час посадки в автобус пасажирiв на примiському, мiжмiському або
мiжнародному маршрутi перевiряти наявнiсть квиткiв на проїзд та
перевезення багажу;
не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.
Водiй автобуса зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобiльного
транспорту загального користування i технiчної експлуатацiї автобуса;
мати з собою i пред'являти для перевiрки уповноваженим посадовим
особам документи на перевезення;
дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
приймати, розмiщати та видавати багаж пасажирам на зупинках,
передбачених розкладом руху;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язкiв та безпечним
pngl3yemml ними багажу i ручної поклажi в автобусi;
оголошувати назви зупинок i час стоянки на них;
здiйснювати висадку пасажирiв у вiдведеному для цього мiсцi у разi
заправлення автобуса паливом пiд час виконання перевезень;
вживати необхiдних заходiв для безпеки пасажирiв у разi виникнення
перешкод для руху на маршрутi (туман, ожеледь тощо), якi не дають
змоги продовжити поїздку, а також у разi вимушеної зупинки
автомобiльного транспортного засобу на залiзничному переїздi;
зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказiвки та
сприяти у здiйсненнi контролю.
Водiю автобуса забороняється:
змiнювати маршрут та розклад руху;
продавати пасажирам квитки пiд час керування автобусом.
Водiй таксi має право вiдмовляти в наданнi послуги пасажиру, якщо:
пасажир має явнi ознаки сп'янiння;
кiлькiсть осiб, якi потребують обслуговування, перевищує кiлькiсть
мiсць у легковому автомобiлi;
багаж пасажира не може бути вiльно розмiщений у багажнику чи салонi
легкового автомобiля або може забруднити чи пошкодити його.
Водiй таксi зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобiльного
транспорту i технiчної експлуатацiї легкового автомобiля;
здiйснювати посадку пасажирiв на стоянцi у порядку черги, а також
надавати право позачергового користування таксi згiдно iз
законодавством;
вiдчиняти дверi таксi i вiдкривати багажник та перевiряти їх закриття
пiд час посадки пасажирiв;
називати пасажирам розмiр оплати проїзду, показники таксометра на
початку i в кiнцi поїздки та роз'яснювати порядок користування таксi;
здiйснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром
маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
Водiю таксi забороняється:
вiдмовляти пасажирам у перевезеннi, крiм випадкiв, обумовлених цiєю
статтею;
обирати пасажирiв за вигiднiстю напрямкiв їх прямування;
пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирiв, якi знаходяться в
таксi;
здiйснювати перевезення пасажирiв, якщо в таксi вiдсутнiй або не
op`v~: таксометр.
Глава 9. ПАСАЖИРСЬКИЙ ПЕРЕВIЗНИК
Стаття 40. Засади дiяльностi пасажирського перевiзника
Пасажирським перевiзником є суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, який
вiдповiдно до законодавства та одержаної лiцензiї надає послугу за
договором перевезення пасажира автомобiльним транспортним засобом
загального користування, що використовується ним на законних
пiдставах.
Збитки пасажирського перевiзника вiд пiльгових перевезень та вiд
перевезень за регульованими збитковими тарифами повнiстю компенсуються
за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв.
Стаття 41. Вiдносини пасажирського перевiзника з органами виконавчої
влади та органами мiсцевого самоврядування
Вiдносини пасажирського перевiзника з органами виконавчої влади та
органами мiсцевого самоврядування визначаються договором на
перевезення пасажирiв за автобусним маршрутом загального користування,
в якому визначається державне замовлення на соцiально значущi послуги
автомобiльного транспорту загального користування.
Стаття 42. Вiдносини пасажирського перевiзника з власниками
автовокзалiв, автостанцiй
Вiдносини пасажирського перевiзника автобусного маршруту загального
користування з власниками автовокзалiв, автостанцiй визначаються
договором, що укладається в обов'язковому порядку та передбачає
доручення перевiзника укладати вiд його iменi договiр з пасажиром про
перевезення.
Предметом договору пасажирського перевiзника з власниками
автовокзалiв, автостанцiй є надання послуг та виконання робiт,
пов'язаних з вiдправленням i прибуттям пасажирiв автобусних маршрутiв
загального користування (крiм мiських) згiдно з розкладом руху.
Перелiк обов'язкових послуг (робiт), що надаються (виконуються) на
автовокзалах, автостанцiях, та їх гранична вартiсть визначаються у
порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Власники автовокзалiв, автостанцiй зобов'язанi укласти договiр з
пасажирським перевiзником тiльки за наявностi у нього договору iз
замовником на перевезення на автобусному маршрутi загального
користування, що пролягає через цей автовокзал чи автостанцiю.
Вiдправлення чи прибуття автобусiв примiських та мiжмiських автобусних
маршрутiв загального користування здiйснюється тiльки з автовокзалу чи
автостанцiї, а у разi їх вiдсутностi - iз зупинок, передбачених
розкладом руху.
Стаття 43. Вимоги до пасажирського перевiзника
Пасажирський перевiзник повинен:
виконувати вимоги цього Закону;
утримувати автомобiльнi транспортнi засоби у належному технiчному
станi;
забезпечувати проведення медичного контролю водiїв;
забезпечувати умови працi та вiдпочинку персоналу згiдно з вимогами
законодавства;
забезпечувати водiїв автобусiв i таксi вiдповiдною документацiєю на
перевезення пасажирiв.
Глава 10. ОРГАНIЗАЦIЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПАСАЖИРIВ НА АВТОБУСНИХ МАРШРУТАХ
ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 44. Конкурс на перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах
загального користування
Визначення пасажирського перевiзника на автобусному маршрутi
загального користування здiйснюється виключно на конкурсних засадах.
Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на
замовникiв перевезень автобусними маршрутами загального користування:
на мiських автобусних маршрутах загального користування - на
виконавчий орган сiльської, селищної, мiської ради вiдповiдного
населеного пункту;
на примiських автобусних маршрутах загального користування, що не
виходять за межi територiї району, - на вiдповiднi районнi державнi
адмiнiстрацiї;
на примiських автобусних маршрутах загального користування, що
виходять за межi територiї району, але не виходять за межi територiї
Автономної Республiки Крим чи областi, а також на внутрiшньообласних
автобусних маршрутах загального користування - вiдповiдно на Раду
мiнiстрiв Автономної Республiки Крим чи обласнi державнi
адмiнiстрацiї;
на мiжобласних та мiжнародних автобусних маршрутах загального
користування - на урядовий орган державного управлiння на
автомобiльному транспортi.
Умови та маршрут перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi
загального користування у примiському i мiжмiському сполученнi (в
межах Київської областi), пунктом призначення яких є столиця України -
мiсто Київ, погоджуються з Київською мiською радою.
Для пiдготовки та проведення конкурсу замовник утворює конкурсний
комiтет, до складу якого включаються представники вiдповiдного
територiального органу центрального органу виконавчої влади в галузi
транспорту, iнших органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого
самоврядування, а також органiзацiй споживачiв послуг пасажирського
автомобiльного транспорту загального користування.
Конкурсний комiтет публiкує, не пiзнiш як за 15 днiв до початку
конкурсу, в засобах масової iнформацiї оголошення про конкурс, яке
повинно мiстити необхiдну для перевiзникiв iнформацiю про умови
перевезень.
Стаття 45. Вимоги до пасажирських перевiзникiв, якi допускаються до
участi в конкурсi
У конкурсi на визначення пасажирського перевiзника на автобусному
маршрутi загального користування можуть брати участь пасажирськi
перевiзники, якi на законних пiдставах використовують у достатнiй
кiлькостi автобуси вiдповiдного класу. Конкурсний комiтет може
звертатися до територiального органу центрального органу виконавчої
влади в галузi транспорту з питань визначення вiдповiдностi автобусiв
учасникiв конкурсу умовам перевезень.
Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирiв на автобусному
маршрутi загального користування
Для участi у конкурсi на перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi
загального користування пасажирський перевiзник подає конкурсному
комiтету такi документи:
заяву претендента встановленого зразка iз зазначенням автобусного
маршруту загального користування, на якому має намiр працювати
претендент;
нотарiально завiрену копiю лiцензiї на право надання послуг з
перевезення пасажирiв автомобiльним транспортом загального
користування;
документ, що пiдтверджує внесення плати за участь у конкурсi.
Фiнансування проведення конкурсу здiйснюється замовником за рахунок
плати претендентiв за участь у конкурсi, а також за рахунок власних
коштiв. Якщо конкурс не вiдбувся або переможця не було визначено,
претендентам повертається плата за участь у конкурсi, а витрати на
пiдготовку конкурсу вiдносяться на рахунок замовника.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирiв на автобусному
маршрутi загального користування затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв
України.
Стаття 47. Визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирiв на
автобусному маршрутi загального користування
Пiд час проведення конкурсу на перевезення пасажирiв на автобусному
маршрутi загального користування пасажирськi перевiзники можуть
пропонувати умови, якi вiдрiзняються вiд тих, що запропонованi
замовником.
Переможець конкурсу визначається на засiданнi конкурсного комiтету iз
запрошенням на нього всiх перевiзникiв, що беруть участь у конкурсi.
Переможцем конкурсу визначається претендент, який за оцiнкою
конкурсного комiтету при порiвняннi пропозицiй зайняв перше мiсце.
Рiшення про результати конкурсу приймаються конкурсним комiтетом на
закритому засiданнi у присутностi не менше половини його складу
вiдкритим голосуванням простою бiльшiстю голосiв. За рiвної кiлькостi
голосiв голос голови конкурсного комiтету є вирiшальним.
Переможець конкурсу укладає з замовником договiр на перевезення
пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування, в якому
визначаються права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн. Виконавець
dncnbnps не може передоручити виконання своїх обов'язкiв iншiй особi.
Строк договору на перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi
загального користування визначається замовником, але не може бути
меншим як три роки.
У разi припинення перевiзником перевезення пасажирiв на автобусному
маршрутi загального користування з пiдстав, передбачених
законодавством, замовник цього перевезення призначає тимчасового
перевiзника на строк до одного мiсяця i проводить новий конкурс.
Стаття 48. Контроль за виконанням умов договору на перевезення
пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування
Контроль за виконанням пасажирським перевiзником умов договору на
перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування
здiйснює замовник (уповноважена ним особа) вiдповiдно до цього
договору, якщо iнше не передбачено законодавством.
Глава 11. IНШI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 49. Органiзацiя туристичних перевезень та перевезень пасажирiв
на замовлення
Туристичнi перевезення та перевезення пасажирiв на замовлення
здiйснюються пасажирськими перевiзниками за замовленнями.
Пасажирський перевiзник, який здiйснює туристичнi перевезення або
перевезення пасажирiв на замовлення, повинен заздалегiдь узгодити iз
замовником послуг маршрут, режим руху та умови перевезень.
Пасажирському перевiзнику, який виконує цi перевезення, забороняється
здiйснювати посадку пасажирiв у пунктах, встановлених для посадки
пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування.
Стаття 50. Загальнi засади перевезень пасажирiв на таксi
Перевезення пасажирiв, їх багажу в iндивiдуальному порядку
здiйснюються на таксi.
Органiзацiю перевезень пасажирiв та їх багажу на таксi в межах
територiї населеного пункту або пунктом вiдправлення яких є цей
населений пункт здiйснює виконавчий орган сiльської, селищної, мiської
ради цього населеного пункту.
Перевiзником пасажирiв та їх багажу на таксi є суб'єкт пiдприємницької
дiяльностi, який вiдповiдно до законодавства та одержаної лiцензiї
надає послугу за договором такого перевезення.
Стаття 51. Вимоги до перевезень на таксi
До перевезень пасажирiв та їх багажу в iндивiдуальному порядку
допускаються легковi автомобiлi, обладнанi таксометром та пристосованi
до таких перевезень. Вiдповiднiсть легкових автомобiлiв цим вимогам
визначається територiальними органами центрального органу виконавчої
влади в галузi транспорту за зверненнями перевiзникiв.
На таксi можуть перевозитись у встановленому порядку тiльки пасажири
та їх багаж i тварини за плату згiдно iз показниками таксометра.
Глава 12. ДОГОВIР ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Стаття 52. Особливостi договору про перевезення пасажира автомобiльним
транспортом
Договiр про перевезення пасажира автомобiльним транспортом укладається
вiдповiдно до цивiльного законодавства мiж перевiзником та пасажиром у
письмовiй формi (пасажирський квиток, договiр, квитанцiя тощо).
Iстотними умовами договору є:
найменування та мiсцезнаходження перевiзника;
вид, маршрут перевезення, вартiсть перевезення та час вiдправлення i
прибуття до пункту призначення.
Договiр про перевезення пасажира автомобiльним транспортом загального
користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка
на право проїзду, а для осiб, якi користуються правом пiльгового
проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з
моменту посадки в автобус. Цей договiр набирає чинностi з моменту
посадки пасажира в автомобiльний транспортний засiб i дiє до моменту
його висадки у пунктi призначення. Договiр перевезення пасажира на
таксi набуває чинностi з моменту посадки пасажира.
Пасажир може вiдмовитися вiд договору про його перевезення та одержати
у встановленому порядку компенсацiю вартостi проїзду.
Дiя договору про перевезення пасажира автомобiльним транспортом може
бути припинена за iнiцiативою пасажирського перевiзника чи водiя
автомобiльного транспортного засобу, якщо пасажир:
перебуває у станi алкогольного чи наркотичного сп'янiння;
порушує громадський порядок;
пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за
габаритами не вiдповiдає встановленим нормам;
порушує iншi вимоги правил надання послуг пасажирського автомобiльного
транспорту.
Стаття 53. Основнi права та обов'язки пасажира
Пасажир має право:
одержувати вiд перевiзника, водiя, на зупинках автобусних маршрутiв
загального користування, автостанцiях та автовокзалах iнформацiю про
послуги автомобiльного транспорту загального користування;
безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального
користування одну дитину дошкiльного вiку без надання їй окремого
мiсця;
безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального
користування ручну поклажу, а також вiдповiдно до законодавства про
захист прав споживачiв i правил перевезень користуватися iншими
правами.
Пасажир зобов'язаний:
мати при собi квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявностi
права пiльгового проїзду - вiдповiдне посвiдчення;
виконувати вимоги правил користування автомобiльним транспортом.
Стаття 54. Основнi права та обов'язки пасажирського перевiзника
Пасажирський перевiзник має право:
вiдмiняти рейси своїх автомобiльних транспортних засобiв за обставин,
якi вiн не мiг передбачити i яким не мiг запобiгти, повернувши
пасажирам кошти, сплаченi ними за перевезення;
обмежувати або припиняти перевезення у разi стихiйного лиха, епiдемiї,
епiзоотiї або iншої надзвичайної ситуацiї;
зазначати у багажнiй квитанцiї стан багажу, що має зовнiшнi
пошкодження, або вiдмовитись вiд його перевезення у разi заперечення
пасажира щодо такого зазначення.
Пасажирський перевiзник зобов'язаний:
забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про
автомобiльний транспорт;
мати паспорт маршруту для здiйснення перевезень;
забезпечувати проведення медичного огляду водiїв;
забезпечувати водiя схемою маршруту та розкладом руху;
утримувати автомобiльнi транспортнi засоби у належному технiчному та
санiтарному станi, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки
пасажирiв та вiдправлення;
забезпечувати проїзд пасажирiв до зупинки призначення за маршрутом без
додаткових витрат у разi припинення поїздки через технiчну
несправнiсть автомобiльного транспортного засобу.
РОЗДIЛ III
ВНУТРIШНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Глава 13. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ВНУТРIШНIХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖIВ
АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Стаття 55. Внутрiшнi перевезення вантажiв автомобiльним транспортом та
правила їх надання
Автомобiльний транспорт загального користування надає послуги з
перевезення вантажiв у внутрiшньому сполученнi мiж пунктами
вiдправлення та призначення, розташованими в Українi, а також комплекс
допомiжних операцiй, пов'язаних з цими перевезеннями.
Внутрiшнi перевезення вантажiв виключно для власних потреб власникiв
автомобiльних транспортних засобiв, що перевозять цi вантажi, можуть
здiйснюватися вiдомчим та iндивiдуальним автомобiльним транспортом.
До внутрiшнiх перевезень вантажiв автомобiльним транспортом належать
технологiчнi автомобiльнi перевезення вантажiв, що здiйснюються в
межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобiльнi дороги
загального користування.
Внутрiшнi перевезення вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюються
у прямому та змiшаному сполученнi. У прямому сполученнi перевезення
вантажу здiйснюються одним автомобiльним транспортним засобом без
перевантаження на iнший. У змiшаному сполученнi перевезення вантажу
здiйснюються кiлькома видами транспорту.
До комплексу допомiжних операцiй, пов'язаних iз внутрiшнiми
перевезеннями вантажiв автомобiльним транспортом, належать:
завантаження та розвантаження автомобiльних транспортних засобiв;
перевантаження вантажiв на iнший вид транспорту чи транспортний засiб;
сортування, пакування, обмiрювання та маркування вантажу;
накопичення, формування або дроблення партiй вантажу;
зберiгання вантажу;
транспортно-експедицiйнi послуги.
Правила внутрiшнiх перевезень вантажiв автомобiльним транспортом
затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузi
транспорту.
Стаття 56. Пряме змiшане сполучення
Пряме змiшане сполучення при перевезеннi вантажiв автомобiльним
транспортом здiйснюється ним разом з iншими видами транспорту.
Взаємовiдносини перевiзникiв у процесi перевезення вантажiв за єдиним
документом рiзними видами транспорту визначаються законодавством та
укладеними вiдповiдно до нього договорами мiж перевiзниками.
Стаття 57. Документацiя перевезення вантажiв автомобiльним транспортом
загального користування у внутрiшньому сполученнi
Документами на перевезення вантажiв є:
для вантажного перевiзника - лiцензiя та документ, що засвiдчує
використання автомобiльного транспортного засобу на законних
пiдставах, а для вантажного перевiзника, який є одночасно водiєм, -
також визначенi законодавством документи на вантаж, реєстрацiйнi
документи на автомобiльнi транспортнi засоби, посвiдчення водiя,
документ встановленого зразка про проходження медичного огляду;
для водiя, який працює на умовах найму, - визначенi законодавством
документи на вантаж, посвiдчення водiя, реєстрацiйнi документи на
транспортний засiб, дорожнiй лист, документ встановленого зразка про
проходження медичного огляду.
Автомобiльнi транспортнi засоби, що використовуються для надання
послуг з перевезення вантажiв, повиннi мати лiцензiйну картку.
При внутрiшнiх i мiжнародних перевезеннях вантажу вiдомчим
`brnlna3k|mhl транспортом для власних потреб його власника
застосовуються документи, визначенi частиною першою цiєї статтi, крiм
лiцензiї.
Внутрiшнi перевезення iндивiдуальним автомобiльним транспортом
вантажу, що є особистим майном власника автомобiльного транспортного
засобу, здiйснюються за наявностi у водiя реєстрацiйних документiв на
автомобiльнi транспортнi засоби та посвiдчення водiя.
Стаття 58. Основнi права та обов'язки водiя при перевезеннi вантажу
автомобiльним транспортом загального користування у внутрiшньому
сполученнi
Водiй вантажного автомобiльного транспортного засобу при внутрiшньому
перевезеннi вантажiв має право:
вiдмовлятися вiд прийняття для перевезення вантажу, який не вiдповiдає
встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо
вiдтиск пломби нечiткий або пломбу пошкоджено;
вимагати вiд вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного
закрiплення вантажу на автомобiльному транспортному засобi вiдповiдно
до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова вiд
залишкiв вантажу.
Водiй вантажного автомобiльного транспортного засобу зобов'язаний:
мати з собою i пред'являти для перевiрки уповноваженим посадовим
особам документи, визначенi цим Законом;
перевiряти надiйнiсть пломбування, закрiплення, накриття та
ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та
своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженiй ним особi);
дотримуватися визначеного режиму працi та вiдпочинку.
Глава 14. ВАНТАЖНИЙ ПЕРЕВIЗНИК
Стаття 59. Засади дiяльностi вантажного перевiзника
Вантажним перевiзником є суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, який
вiдповiдно до законодавства та одержаної лiцензiї надає послугу згiдно
з договором про перевезення вантажу автомобiльним транспортом, що
використовується ним на законних пiдставах.
Стаття 60. Вимоги до вантажного перевiзника
Вантажний перевiзник повинен:
виконувати вимоги цього Закону;
здiйснювати перевезення вантажу автомобiльним транспортним засобом
вiдповiдного типу та утримувати його у належному технiчному станi;
забезпечувати проведення медичного огляду водiїв;
забезпечувати встановленi законодавством умови працi та вiдпочинку
bnd3?b.
Глава 15. ДОГОВIР ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 61. Особливостi договору про перевезення вантажу автомобiльним
транспортом загального користування
Договiр про перевезення вантажу автомобiльним транспортом загального
користування укладається вiдповiдно до цивiльного законодавства мiж
замовником та виконавцем у письмовiй формi (договiр, накладна,
квитанцiя тощо). Iстотними умовами договору є:
найменування та мiсцезнаходження сторiн;
найменування та кiлькiсть вантажу, його пакування;
умови та термiн перевезення;
мiсце та час навантаження i розвантаження;
вартiсть перевезення.
Стаття 62. Основнi права та обов'язки замовника за договором про
перевезення вантажу автомобiльним транспортом загального користування
Замовник за договором про перевезення вантажу автомобiльним
транспортом загального користування має право отримати компенсацiю
згiдно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову
чи повну його втрату або несвоєчаснiсть доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
забезпечити своєчасне та повне оформлення документiв на перевезення
вантажу;
утримувати власнi пiд'їзнi шляхи до вантажних пунктiв, вантажнi
майданчики, рампи тощо у станi, що вiдповiдає вимогам законодавства з
питань охорони працi, технiки безпеки та безпеки руху;
здiйснювати вантажнi операцiї, закрiплення, накриття, ув'язування та
пломбування вантажу, зняття крiплень i покриттiв та очищення
автомобiльного транспортного засобу вiд залишкiв вантажу;
забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони працi i технiки
безпеки при вантажних операцiях.
Стаття 63. Основнi права та обов'язки виконавця за договором про
перевезення вантажу автомобiльним транспортом загального користування
Вантажний перевiзник має право:
вiдмовитися вiд приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не
пiдготовлено вантаж чи необхiднi документи або внесенi без
попереднього узгодження з ним змiни до реквiзитiв цих документiв;
вiдмовитися вiд перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень
вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не
вiдповiдає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або
mew3rjhl є вiдтиск пломби тощо;
одержувати вiдшкодування вiд замовника, якщо автомобiльний
транспортний засiб був пошкоджений пiд час вантажних робiт або пiд час
перевезення вантажу з вини замовника.
Вантажний перевiзник зобов'язаний:
при укладаннi договору про перевезення вантажу автомобiльним
транспортом передбачати для персоналу перевiзника встановленi
законодавством умови працi та вiдпочинку;
забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу
автомобiльним транспортом у межах, визначених законодавством та цим
договором;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачi
вантажовласнику (уповноваженiй ним особi) у пунктi призначення;
вiдшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу,
часткову чи повну його втрату, а також збитки, завданi внаслiдок
несвоєчасної доставки вантажу.
РОЗДIЛ IV
МIЖНАРОДНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ I ВАНТАЖIВ АВТОМОБIЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Стаття 64. Органiзацiя мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв
автомобiльним транспортом
Мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом
здiйснюються мiж пунктами вiдправлення та призначення, один з яких або
обидва розташованi за межами територiї України.
Органiзацiя мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом здiйснюється перевiзниками вiдповiдно до мiжнародних
договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень.
Правила мiжнародних перевезень пасажирiв автомобiльним транспортом по
територiї України затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Правила мiжнародних перевезень вантажiв автомобiльним транспортом по
територiї України затверджуються центральним органом виконавчої влади
в галузi транспорту.
Стаття 65. Мiжнародне спiвробiтництво у сферi мiжнародних перевезень
пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом
Мiжнародне спiвробiтництво у сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i
вантажiв автомобiльним транспортом забезпечує центральний орган
виконавчої влади в галузi транспорту, який у межах повноважень:
органiзовує контроль за виконанням мiжнародних договорiв України з
питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом;
розробляє пропозицiї щодо розвитку мiжнародного спiвробiтництва у
сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом;
бере участь у проведеннi заходiв щодо укладання мiжнародних договорiв
з питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом;
бере участь у роботi мiжнародних органiзацiй автомобiльного
транспорту;
забезпечує видачу дозвiльних документiв на мiжнароднi перевезення
пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом.
Стаття 66. Контроль за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i
вантажiв автомобiльним транспортом
Контроль за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв
автомобiльним транспортом проводить служба мiжнародних автомобiльних
перевезень центрального органу виконавчої влади в галузi транспорту в
пунктах пропуску через державний кордон України.
Служба мiжнародних автомобiльних перевезень дiє вiдповiдно до
законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом
виконавчої влади в галузi транспорту.
Функцiями контролю за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i
вантажiв автомобiльним транспортом є:
контроль за виконанням перевiзниками вимог мiжнародних договорiв
України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень;
контроль технiчного стану автомобiльних транспортних засобiв, що
впливає на безпеку руху;
перевiрка вагових i габаритних параметрiв автомобiльних транспортних
засобiв, оформлення та видача дозволiв на проїзд цих засобiв по
територiї України у разi перевищення ними встановлених законодавством
вагових та габаритних параметрiв, а також при перевезеннi небезпечних
вантажiв;
контроль та оформлення дозвiльних документiв на мiжнароднi перевезення
пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом;
облiк автомобiльних транспортних засобiв, якi здiйснюють мiжнароднi
перевезення пасажирiв i вантажiв;
перевiрка транспортно-експедицiйної документацiї та лiцензiй на
здiйснення мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом.
Стаття 67. Мiжнародний перевiзник пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом
Мiжнародним перевiзником пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом є суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, який здiйснює таке
перевезення вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, лiцензiї та
договору про перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобiльним
транспортом, що використовується ним на законних пiдставах.
Мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом
здiйснюються:
автомобiльним транспортом загального користування вiдповiдно до
dncnbnps перевезення;
вiдомчим та iндивiдуальним автомобiльним транспортом для власних
потреб їх власникiв;
перевiзниками - нерезидентами України.
РОЗДIЛ V
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 68. Вiдповiдальнiсть перевiзника
За шкоду, заподiяну пiд час перевезення багажу чи вантажу, перевiзник
несе вiдповiдальнiсть:
у разi втрати або нестачi багажу чи вантажу - в розмiрi вартостi
багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разi пошкодження (псування) багажу чи вантажу - в розмiрi суми, на
яку зменшилася вартiсть багажу чи вантажу;
у разi втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням
його цiнностi, - в розмiрi оголошеної цiнностi багажу чи вантажу.
Якщо внаслiдок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якiсть
змiнилася настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим
призначенням, пасажир має право вiдмовитися вiд багажу, а
вантажовiдправник (вантажоодержувач) - вiд вантажу i вимагати
вiдшкодування завданих збиткiв.
Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевiзник сплатив
вiдповiдне вiдшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право
вимагати видачi йому цього багажу, а вантажовiдправник
(вантажоодержувач) - цього вантажу з урахуванням вiдшкодованих
збиткiв.
Вартiсть багажу чи вантажу визначається виходячи з цiни, зазначеної в
товарному чеку, товарно-транспортнiй накладнiй або передбаченої в
договорi про перевезення, а в разi вiдсутностi цих документiв -
виходячи iз середньої вартостi такого самого товару в мiсцi та на час
видачi багажу чи вантажу згiдно з договором перевезення багажу чи
вантажу автомобiльним транспортом.
За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу пiд
час мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним
транспортом перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно з мiжнародними
договорами України.
За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевiзник несе
перед вантажовiдправником (вантажоодержувачем) вiдповiдальнiсть згiдно
з умовами договору про перевезення вантажу автомобiльним транспортом.
Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiд
час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала
внаслiдок обставин, незалежних вiд нього.
Стаття 69. Вiдповiдальнiсть суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi за
порушення законодавства про автомобiльний транспорт
За порушення законодавства про автомобiльний транспорт до суб'єкта
пiдприємницької дiяльностi застосовуються фiнансовi санкцiї за:
1) безпiдставну вiдмову вiд пiльгового перевезення - у розмiрi десяти
неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
2) самовiльне вiдкриття автобусного маршруту загального користування -
у розмiрi п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
3) перевезення пасажирiв та їх багажу на таксi без лiцензiї - у
розмiрi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
4) перевезення пасажира на маршрутi протяжнiстю понад 500 кiлометрiв
одним водiєм - у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв
громадян;
5) вiдсутнiсть документiв, обов'язкових для надання послуг з
перевезення пасажирiв чи вантажiв автомобiльним транспортом загального
користування, - у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв
громадян;
6) порушення правил надання послуг пасажирського автомобiльного
транспорту у розмiрi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв
громадян;
7) здiйснення мiжнародного перевезення великовагового,
великогабаритного чи небезпечного вантажу автомобiльним транспортом
без спецiального дозволу або з вiдхиленням вiд маршруту руху чи з
перевищенням габариту - у розмiрi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв
доходiв громадян;
8) здiйснення нерезидентом України мiжнародного перевезення пасажира
чи вантажу автомобiльним транспортом без дозволу на поїздку по
територiї України, за умови обов'язковостi такого дозволу, чи з
дозволом, що не вiдповiдає виду перевезення, - у розмiрi десяти
неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;
9) вiдсутнiсть у випадках, передбачених законодавством, списку
пасажирiв при здiйсненнi мiжнародного перевезення пасажирiв
автомобiльним транспортом - у розмiрi десяти неоподатковуваних
мiнiмумiв доходiв громадян.
Стаття 70. Розгляд справ про порушення законодавства про автомобiльний
транспорт
Про порушення законодавства про автомобiльний транспорт, передбаченi
пунктами першим - шостим статтi 69 цього Закону, посадовою особою
територiального органу центрального органу виконавчої влади в галузi
транспорту складається протокол не пiзнiше двох мiсяцiв з дня вчинення
цього порушення, який розглядає протягом десяти днiв керiвник цього
територiального органу та за наявностi пiдстав ухвалює постанову про
застосування до перевiзника фiнансових санкцiй, яку передає для
виконання органу державної виконавчої служби за мiсцезнаходженням
цього перевiзника.
Про порушення законодавства про автомобiльний транспорт, передбаченi
пунктами сьомим - дев'ятим статтi 69 цього Закону, посадовою особою
служби мiжнародних автомобiльних перевезень центрального органу
виконавчої влади в галузi транспорту у пунктi пропуску через державний
кордон України складається протокол не пiзнiше однiєї доби з дня
bwhmemm цього порушення, який розглядає протягом трьох днiв керiвник
цiєї служби i за наявностi пiдстав ухвалює постанову про застосування
до перевiзника фiнансових санкцiй, припиняючи перевезення до усунення
виявленого порушення та сплати перевiзником застосованих до нього
фiнансових санкцiй.
РОЗДIЛ VI
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.
2. Внести до Закону України "Про лiцензування певних видiв
господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 p.,
N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45; iз змiнами,
внесеними Законом України вiд 8 лютого 2001 p. N 2257-III) такi змiни:
1) у статтi 9:
пункт 33 доповнити словами "загального користування (крiм надання
послуг з перевезення пасажирiв та їх багажу на таксi)";
доповнити пiсля пункту 33 новим пунктом такого змiсту:
"34) надання послуг з перевезення пасажирiв та їх багажу на таксi";
у зв'язку з цим пункти 34 - 60 вважати пунктами 35 - 61;
2) статтю 14 доповнити частиною такого змiсту:
"До лiцензiй на надання послуг з перевезення пасажирiв i вантажiв
автомобiльним транспортом загального користування i з перевезення
пасажирiв та їх багажу на таксi додаються лiцензiйнi картки на кожен
автомобiльний транспортний засiб. Лiцензiйна картка є бланком суворої
звiтностi, до якої заносяться реєстрацiйнi данi лiцензiї та
автомобiльного транспортного засобу".
3. До приведення законодавства у вiдповiднiсть iз Законом України "Про
автомобiльний транспорт" закони та iншi нормативно-правовi акти
застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.
4. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний термiн вiд дня набрання
чинностi цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення
законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;
привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;
забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами
виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим
Законом;
вiдповiдно до своєї компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-
правових актiв, передбачених цим Законом.
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ
5 квiтня 2001 року
N 2344-III